Яблуня в цвіту, навколо пробивається ясно-зелене листя, і сонце грає на цій прекрасній весняній зелені. у траві фіалки, жовті квіти, що спалахують,...
Але мені байдуже, талант у нього є, проте він дурний, і дурість у нього того ж ґатунку, що в Еміля Бастьєна, який дуже розважливий, мистець, добрий...
Мамі краще, вона приймала.
Хіба ж це життя! Нікого не бачити, нікуди не ходити!!! Навіщо ж тоді!!
А ще він надрукував у «Ле Ґолуа» чарівну хроніку, я відчуваю, що пом'якшала... Це дуже забавно.
Я дуже схвильована і, поки чекаю, складаю відповідь Мопассанові.
А «Ле Ґолуа», що виходить із планом Салону того самого дня, що й «Ле Фіґаро», має, як мені здається, таку саму вагу — чи майже таку.
Салон... Чи справді він стає дедалі гіршим, чи це я стаю дедалі вибагливішою.
Потім художники: Мункачі з дружиною, Ебер тощо, тощо.
У нього ціла купа добрих новин для мене. У мене *справжній великий успіх*!! Не порівняно з вами чи з товаришами по майстерні, а для всіх; я вчора...
Поряд із розп'ятим Христом, якого він щойно закінчив, він виставляє Христа перед Пілатом, написаного два роки тому. Це здається мені куди кращим, ніж...
Але думати, вірити, що скоро помреш? Чи я в це вірю? Ні, але боюся цього.
Я божевільна, що хочу писати. Хіба я можу? Мені бракує сил, я нічого не знаю. Я нічого не знаю. Я нічого не знаю.
Це забавно. Але я, знаєте, не вірю, що вже чогось досягла.
Як це так, що Вольф нічого не сказав про мою картину? То він бовдур? Чи не бачив її — це ще можливо, проходячи залу 17, він міг чимось відволіктися....
Щоб сподобатися такому чоловікові, чого тільки не зробиш! І ви вважаєте мене здатною на кохання... Як усі! Ах! Боже.
Сьогодні зранку в Салоні з Клер, сніданок на вулиці Маріньян.
Я забула сказати, що ми зустріли Гехта на сходах Італійського театру. Він у захваті від моєї картини.
Моя картина *«Жан і Жак»* дістала почесну відзнаку в Ніцці. Усі нетямляться з радості, окрім мене.
О десятій ранку прийшов Еміль Бастьєн із паном Айємом.
Чимало знайомих. Берт'є, з яким ми обмінюємося передбаченнями про медаль. Дюкро. Фалєєви, вони мене дратують, тощо, тощо.
Щоб подякувати Етенсель, я послала їй квіти, вона написала мені чарівного листа, а я відповіла їй листом, так вдало складеним, що сьогодні вона...
На вечері пані Ґаяр, Багницький. І Еміль Бастьєн, дуже зворушений моїм листом. Він привітався зі мною геть інакше, і кілька разів я бачила, що він...
Без сну. Я була надто збуджена, зараз п'ята ранку.
Він зважується сказати ще й те, що Бастьєн ніколи не вмів компонувати картину, що він пише портрети і що його картини — то портрети. А ще, що він не...
І це, чого доброго, кінець кінцем передасться й мені.
Це чарівно, а ще Каролюс — член журі, але я про це й не пискну.
Там картин на шістсот мільйонів, і це лише третина того, що він зробив. Я в темно-сірому. З нами пані Ґавіні, потім знайомі — Лашо, Міссак, Павон,...
Сьогодні голосували за перші й другі медалі. Завтра — за треті.
А чому? Ах! Лихо. Я повернулася із Севра. Ах! Це жахливо. Краєвид так змінився, що до нього вже не можна торкатися, це вже не весна. А ще мій...
Ця прикра совість, виявляється, прокинулася. Я не перебільшую вашої могутності, але є там троє-четверо сильних чоловіків (Бугро, Буланже, Лефевр та...
Але це страшенно прикро.
Тоні пише мені в тому самому дусі, і я відповідаю йому:
Намагаєшся повірити в Силу понад усім, яку досить тільки покликати... Це не завдає ні втоми, ні образи, ні приниження, ні нудьги. Молишся.
Тож вона пише Коппе, дістає в нього аудієнцію, пише йому з Рима, привозить йому картину, копію мадонни. Поет дякує їй за картину, висловлюючи жаль,...
— Я в сто разів волів би написати вашу картину, ніж Моренову, — каже він.
Та ні ж, від учорашнього ранку я читаю Сюллі-Прюдома. У мене тут два томи, і я вважаю, що це дуже добре... Вірші мене мало турбують, я переймаюся...
Бідолашний старий, бідолашний пес, бідолашний малий.
А ще я малюю квіти. Панно для Етенсель.
Однаково, вони таки неабиякі негідники, що не нагородили медаллю мою картину.
Він був моїм відданим і вірним псом, скиглив, коли я виходила, і годинами чекав, сидячи біля вікна. Потім, у Римі, я закохалася в іншого пса, і...
Уже так давно я волаю про все це...
Ось моя сукня з білого шовкового мусліну; ліф, утворений із двох перехрещених драпувань, зав'язано на плечах драпувань. Рукав короткий, теж утворений...
Ми приїхали трохи запізно, пані Фредерікс не було біля дружини посла, з якою мама обмінялася кількома словами. Я цілком спокійна й почуваюся дуже...
Іде дощ, а він же затримує картину!!
Сьогодні зранку я відвідала Канроберів. Ми, як завжди, ніжні друзі, і це справді добрі люди. Маршальша хоче, щоб я написала портрет маршала. У нього...
Канробери приходять о п'ятій і забирають мене вечеряти до себе. Мені не було чого вдягти в таку спеку, але оскільки там лише панна де Ватрі,...
Багато гостей у мамин прийомний день. Яка ж я елегантна! Сукня в чистому стилі Людовіка XVI, із сірої тафти, з жилетом із білого шовкового мусліну.
Я казала вам, що, здається, якийсь Оппе й К° питали в мене ціну. Це великі комісіонери. Я мала дурість сказати шість тисяч франків. І, природно,...
Сьогодні ввечері ми йдемо дивитися «Макбета» (переклад Рішпена) із Сарою Бернар. Ґавіні з нами. Дені зовсім здитинів, за два роки геть здав!
Як же дратує мене моя картина!! А ще руки лишилося зробити! Мене вже не цікавлять ця квітуча яблуня й ці фіалки! І ця заснула селянка! Цілком...
На вечері священник, Багницький і художник Леманн.
Жак позує. Мені здається, що цьому ніколи не буде кінця.
Він доручає архітекторові «передати мені свою приязнь» і подякувати мені за вишивку.
Це вже не Венера Каліпіга, це Діана. Я б цілком вдовольнилася Діаною, але Діана може обернутися на скелет...
Принесли полотно, і я накидала борців.
Чоловіком я завоювала б Європу. Дівчиною я розпорошувалася в надмірі балачок і ексцентричних дурницях. Лихо!
— То ми завтра його навідаємо! — каже мама.
1872 року в Ніцці в нас була мавпа на ім'я Філібер, що померла від якоїсь повільної хвороби. Її клали на терасі вілли, на сонці, на соболину шубу, і...
Ми послали Жюлеві російської юшки. Наш кухар у всьому іншому не сильний, але юшки робить, як ніхто. Це чудові бульйони; надто бульйони з птиці, як...
І три місяці, три місяці.
Але я повертаюся рано, о п'ятій. Уже майже скінчено.