❦
Вівторок, 24 червня 1884
Те саме. Це чудово.Idem. C’est magnifique.
Принесли полотно, і я накидала борців.
On a apporté la toile et j’ai esquissé les lutteurs.
Ціле вже схоплено. Це дуже захопливо.
L’ensemble y est. C’est très amusant.
Здається, у нас буде холера. Вона вже в Тулоні. Це ті мерзенні негідники-англійці, які заради грошових інтересів гублять тисячі людей. Якщо вже є народ, позбавлений усіх симпатичних рис, то це він. Вони статечні й відразливі. Себелюбні, зрадливі й боягузливі.
Il paraît que nous aurons le choléra. Il est déjà à Toulon. Ce sont ces infâmes canailles d’anglais qui pour des intérêts d’argent font mourir des milliers d’hommes. Pour un peuple dénué de toutes les qualités sympathiques ça en est un. Ils sont sages et repoussants. Egoïstes, traîtres et lâches.
Погляньте на історію.
Voyez l’histoire.
Понад вісім тисяч людей покинули Тулон; добра частина приїздить до Парижа сьогоднішнім ранковим потягом. Дуже приємно для Парижа.
Plus de huit mille personnes ont quitté Toulon; une bonne part vient à Paris par le train de ce matin. C’est bien agréable pour Paris.
Здається, у Палаті вони були такі схвильовані, що єгипетське питання вже нікого не запалювало.
Il paraît qu’à la Chambre ils étaient si émus que la question Egyptienne ne passionnait plus personne.
Ах! Людину цікаво вивчати, коли вона знову стає цілком природною, коли постає питання життя і смерті. Усі знову стають первісними, і в Жюля Феррі буде такий самий погляд, як у моєї шестирічної натурниці.
Ah ! l’homme est intéressant à étudier quand il redevient tout à fait naturel, en face d’une question de vie ou de mort. Tout le monde redevient primitif et Jules Ferry aura un regard pareil à celui de mon petit modèle âgé de six ans.
Ви бачите цих тварин у сюртуках і піджаках, що йдуть вимагати пояснень у морського міністра? Бачите цю отару? Отару, приречену рано чи пізно здохнути, яка це усвідомлює й однаково метушиться! Навіщо? Ми всі вмираємо, хоч би що робили, як каже Мопассан, від якого я більше не маю звісток. Чому?
Les voyez-vous ces animaux en redignote et en veston allant demander des explications au ministre de la marine ? Voyez-vous ce troupeau ? Troupeau destiné à crever un jour ou l’autre et qui en a conscience et qui s’agite tout de même ! A quoi bon ? Nous mourons tous, quoique nous fassions, comme dit Maupassant dont je n’ai plus de nouvelles. Pourquoi ?
Він образився, мій лист, можливо, видався йому надто глузливим.
Il s’est fâché, ma lettre lui a peut-être paru trop moqueuse.
Ми знаємо, що всі вмираємо, що ніхто цього не уникне, і маємо мужність жити під цією жахливою загрозою!
Nous savons que nous mourons tous, que nul n’y échappe et nous avons le courage de vivre sous cette affreuse menace !
Хіба не цей жах перед кінцем, перед тим, що тебе більше не буде, штовхає декого лишити щось по собі? Так, ті, хто усвідомлює цей неминучий кінець, жахаються його й хочуть пережити себе... Хіба цей інстинкт не доказ того, що є... чи що ми прагнули б безсмертя?! О! Скінчитися!! О! Зникнути! А інші прийдуть по тому... Хіба не хотіла я померти торік через те, що не лишу імені, рівного імені Мікеланджело.
N’est-ce pas cette terreur de la fin, de ne plus être qui pousse certains hommes à laisser quelque chose derrière eux ? Oui, ceux qui ont conscience de cette fin inévitable en ont horreur et veulent se survivre... Cet instinct n’est-il pas une preuve qu’il y a une... ou que nous désirerions une immortalité ?! Oh ! Finir !! Oh ! Diisparaître ! Et d’autres viendront après... N’ai-je pas voulu mourir l’année dernière parce que je ne laisserai pas un nom pareil à celui de Michel-Ange.