❦
Неділя, 1 червня 1884
За всім цим я вже місяць нічого не роблю!Avec tout ça je ne fais rien depuis un mois !
Та ні ж, від учорашнього ранку я читаю Сюллі-Прюдома. У мене тут два томи, і я вважаю, що це дуже добре... Вірші мене мало турбують, я переймаюся ними лише тоді, коли вони погані й це муляє, а так для мене існує тільки висловлена думка. Їм до вподоби римувати — то нехай римують, аби лиш я цього не помічала. Тож вельми тонкі думки Сюллі-Прюдома мені безмежно до вподоби. І є в ньому щось дуже піднесене, майже абстрактне, дуже витончене, дуже квінтесенційне, що цілком пасує до мого способу відчувати. Навіщо я написала Мопассанові?
Si, je lis Sully-Prudhomme depuis hier matin. J’en ai là deux volumes et je trouve que c’est très bien... Je m’inquiète peu des vers, je ne m’en inquiète que lorsqu’ils sont mauvais et que cela gêne, autrement il n’y a pour moi que l’idée exprimée. Il leur plaît de rimer, qu’ils riment mais que je ne m’en aperçoive pas. Donc les idées très subtiles de Sully-Prudhomme me plaisent infiniment. Et il y a chez lui un côté très élevé, presque abstrait, très fin, très quintessencié, qui s’accorde parfaitement avec ma façon de sentir. Pourquoi ai-je écrit à Maupassant ?
Сюллі-Прюдом куди більше відповідає невисловленим ніжностям моїх найпотаємніших марень.
Sully-Prudhomme répond bien plus aux tendresses inavouées de mes rêveries très intimes.
Я щойно читала — то лежачи на дивані, то походжаючи балконом — передмову до книжки Лукреція й саму книжку. «Про природу речей»1. Хто знає, що це таке, той мені подякує. Треба великого напруження розуму, щоб усе зрозуміти; Це, певно, психологічне читання навіть тим, хто звик орудувати такими предметами. Я все зрозуміла, часом воно вислизало, але я поверталася й силувала себе схопити знову...
Je viens de lire tantôt couchée sur le divan, tantôt me promenant sur mon balcon la préface du livre de Lucrèce et le livre lui-même. De natura rarum. Ceux qui savent ce que c’est m’en sauront gré. Il faut une grande tension d’esprit pour comprendre tout; Ce doit être une lecture psychologique même pour ceux qui ont l’habitude de manier ces sujets. J’ai tout compris, ça échappait par moments, mais j’y revenais et me forçais de ressaisir...
Я мала б дуже шанувати Сюллі-Прюдома за те, що він пише речі, які я схоплюю з такими труднощами. Орудувати цими ідеями для нього так само звично, як для мене орудувати фарбами... Тож і він мав би ставитися до мене зі священним благоговінням, бо кількома брудними фарбами, як сказав осоружний Т. Ґотьє (зрештою, Золя судить про нього, як і я, коли я склала своє судження, я ще не читала Золя), отож кількома брудними фарбами я творю обличчя, що виражають людські почуття, і картини, де видно природу, дерева, повітря, далечінь. Він, певно, вважає себе в тисячу разів вищим за художника, дарма копирсаючись у механізмі людської думки.
Je devrais respecter beaucoup Sully-Prodhomme d’écrire des choses que je saisis avec tant de peine. Le maniement de ces idées lui est familier comme à moi le maniement des couleurs... Il devrait donc aussi avoir une sainte vénération pour moi parce qu’avec quelques couleurs boueuses, comme a dit l’antiphatique Th. Gautier (du reste Zola le juge comme moi quand je l’avais jugé je n’avais pas encore lu Zola) donc avec quelques couleurs boueuses je fais des visages qui expriment des sentiments humains et des tableaux ou on voit la nature, les arbres, l’air, les lointains. Il doit se croire mille fois supérieur à un peintre en fouillant inutilement dans le mécanisme de la pensée humaine.
Чого він навчає себе та інших? Як працює розум?
Qu’est-ce qu’il apprend à lui et aux autres ? Comment l’esprit fonctionne ?
Даючи всім цим швидким, невловним інтелектуальним рухам назви. Я, бідна невігласка, думаю, що ця тонка філософія нікого нічого не навчить, це пошук, делікатна й важка розвага, але навіщо? Хіба від того, що навчаться давати назви всім цим піднесеним і дивовижним речам, сформуються генії, що писатимуть прекрасні книжки? Чи непересічні люди, що мислитимуть на чолі всесвіту? А ще, каже він, людина може пізнати про предмет лише те, чим вона з ним сполучена, тощо.
En donnant à tous ces mouvements intellectuels rapides, insaisissables, des noms. Moi, pauvre ignorante je pense que cette subtile philosophie n’apprendra rien à personne, c’est une recherche, un amusement délicat et difficile, mais pourquoi ? Est-ce en apprenant à donner des noms à toutes ces choses sublimes et merveilleuses que se formeront les génies qui écriront de beaux livres ? Où les hommes extraordinaires qui penseront à la tête de l’univers ? Et puis l’homme dit-il ne peut connaître de l’objet que ce par quoi il est en communication avec lui, etc.
Більшість тих, хто мене читатиме, нічого в цьому не втямлять, проте я наведу ще ось що: «Наша наука, отже, не може перевершити пізнання наших категорій, застосованих до наших сприйнять». Гаразд, очевидно.
La plupart de ceux qui me liront n’y entendront rien, pourtant je citerai encore ceci: « Notre science ne peut donc excéder la connaissance de nos catégories appliquées à nos perceptions ». Bon, évidemment.
Ми не можемо зрозуміти більше, ніж можемо зрозуміти.
Nous ne pouvons comprendre plus que nous ne pouvons comprendre.
Це ясно. Ось який коханий мені б згодився.
C’est clair. Voilà l’amoureux qu’il me faudrait.
А від мене хочуть, щоб я сьогодні ввечері пішла до пані Канчиної! Нізащо. Клер снідала тут, і ми говорили про Сюллі-Прюдома, чию книжку я тримала в руці. Розумна ця дівчинка, і мати розповідає їй про все.
Et on veut que j’aille ce soir chez Mme Kanchine ! Jamais. Claire a déjeuné ici et nous avons causé de Sully-Prudhomme dont je tenais le livre à la main. Elle est intelligente cette petite et sa mère la met au courant de tout.
Якби я дістала розумну освіту, я була б дуже непересічною. Я всього навчилася сама, сама склала план своїх студій у Ніцці з ліцейськими викладачами, які не могли отямитися. Почасти за чуттям, почасти з того, що читала, я хотіла знати те й те. Потім я читала греків і латинян, і французьких та англійських класиків, і сучасників, і все. Але це хаос, хоч я й силкуюся впорядкувати все це з любові до гармонії в усьому.
Si j’avais eu une éducation raisonnable je serais très remarquable. J’ai tout appris moi-même, j’ai fait moi-même le plan de mes études à Nice avec les professeurs du lycée qui n’en revenaient pas. Moitié par intuition, moitié par ce que je lisais j’ai voulu savoir telles et telles choses. Puis j’ai lu les grecs et les latins et les classiques français et anglais et les modernes et tout. Mais c’est un chaos malgré que je tâche de régler tout ça par amour de l’harmonie en tout.
Що це за імʼя — Сюллі-Прюдом? Я купила його книжки півроку тому й, спробувавши почитати, відкинула як приємні віршики. Сьогодні я знаходжу в них речі, гідні мене захопити, і читаю все запоєм, спонукана візитом цього бідолашного Коппе, яким я й на гріш не захоплююся. Але ні Коппе про нього не говорив, ні хтось інший — то який звʼязок і чому?
Qu’est-ce que ce nom Sully-Prudhomme ? J’ai acheté ses livres il y a six mois et ayant essayé de le lire je l’ai rejeté comme des vers agréables. Aujourd’hui j’y découvre des choses dignes de me captiver et je lis tout d’une traite, poussée à cela par la visite de ce pauvre Coppée que je n’admire pas pour deux sous. Mais Coppée n’en a pas parlé, ni personne, alors quel rapport et pourquoi ?
Очевидно, що ціною дуже великих зусиль я могла б філософськи проаналізувати цю інтелектуальну роботу. Але навіщо? Хіба це змінить те, що я подумала?
Il est évident qu’avec de très grands efforts je pourrais analyser phylosophiquement ce travail intellectuel. Mais pourquoi ? Cela changera-t-il ce que j’ai pensé ?
Ось вам і листи. Читайте й скажіть, чи нема в мене вдачі журналістки.
En voilà des lettres. Lisez et dites si je n’ai pas un tempérament de journaliste.
У сприятливому середовищі за місяць я почувалася б цілком вільно. Але я витрачаю свій запал і свою енергію на писання речей, що лишаються похованими у вузькому колі. Ах! Лихо!
Dans un milieu propice en un mois je serais absolument à mon aise. Mais j’use ma verve et mon énergie à écrire des choses qui restent ensevelies dans un petit cercle. Ah ! Misère !
Я не на своєму місці і ніколи на ньому не була.
Je ne suis et n’ai jamais été à ma place.
Примітки
В оригіналі латиною: «De natura rarum» (так у Марі; правильно De rerum natura, «Про природу речей») — філософська поема Лукреція (бл. 99–55 рр. до н. е.), що викладає епікурейський матеріалістичний погляд на всесвіт. У тексті подано усталену українську назву поеми. ↩