❦
Пʼятниця, 27 червня 1884
Саме тоді, коли ми збираємося їхати на прогулянку до Булонського лісу, ось і архітектор підходить до карети. Вони приїхали сьогодні зранку, і він приходить сказати нам, що Жюлеві трохи краще, що переїзд минув добре, але, на жаль, він не може виходити. Що йому було б так приємно розповісти мені про успіх, який мала моя картина в усіх, кому він показував її в Алжирі, тощо.Au moment où nous allons partir pour faire un tour au Bois, voilà l’architecte qui s’amène près de la voiture. Ils sont arrivés ce matin et il vient nous dire que Jules va un petit peu mieux, qu’il a bien fait la traversée mais que malheureusement il ne peut pas sortir. Qu’il aurait eu tant de plaisir à me dire le succès que mon tableau a eu auprès de tous ceux à qui il l’a montré en Algérie etc.
— То ми завтра його навідаємо! — каже мама.
— Alors nous irons le voir demain ! dit maman.
— Більшої приємності ви йому не зробите, він казав, що ваша картина... та ні, він сам вам скаже, так буде краще.
— Vous ne pouvez pas lui faire un plus grand plaisir, il a dit que votre tableau... mais non, il vous le dira lui-même, ce sera mieux.