❦
Понеділок, 26 травня 1884
Уже краще. Замість цього важкого очікування — обурення. А це почуття зовнішнє і навіть освіжальне. Учора проголосували за 26 третіх медалей. Лишається проголосувати ще за 6. Морен дістав свою медаль за портрет Жюліана. А ось мій лист до цього Жюліана:Ça va mieux. Au lieu de cette attente lourde je suis dans l’indignation. Or c’est un sentiment en dehors et plutôt raffrai-chissant. On a voté hier 26, 3èmes médailles. Il en reste 6 à voter. Maurin a sa médaille pour le portrait de Julian. Et voici ma lettre à ce Julian:
Переписаний лист · Lettre de Marie à Julian, 26 mai 1884Ця прикра совість, виявляється, прокинулася. Я не перебільшую вашої могутності, але є там троє-четверо сильних чоловіків (Бугро, Буланже, Лефевр та інші), які навербували голосів для недокровного Діне й жалюгідного Морена.Cette fâcheuse conscience se serait réveillée. Je ne m’exagère pas votre puissance mais il y a là trois ou quatre hommes (Bouguereau, Boulanger, Lefèvre, etc) forts qui ont recruté des voix pour l’anémique Dinet et le pitoyable Maurin.А мені нічого було не потрібно.Moi je n’avais besoin de rien.Ось чому Лефевр казав у княгині Матильди, що молодь притуляють на вулиці Ампер і що Бастьєн-Лепаж укриває мене своїм крилом...Voilà pourquoi Lefèvre disait chez la princesse Mathilde que les jeunes sont hébergés rue Ampère et que Bastien-Lepage m’abrite sous son aile...— Я нарешті зрозуміла, чому вам так конче треба було вірити, що я орудую журі. Якби ви в цьому не були переконані, у вас не стало б нахабства без докорів сумління навіювати своїм професорам, щоб вони займалися лише чоловіками.- J’ai enfin compris pourquoi vous aviez tellement besoin de croire que je dispose du jury. Si vous n’en étiez pas convaincu vous n’auriez pas eu l’aplomb d’endoctriner sans remords vos professeurs afin qu’ils ne s’occupent que des hommes.Це дотепно, це прекрасно, це велично.C’est ingénieux, c’est beau, c’est grand.Додам, що це навіть гідне захвату.J’ajoute que c’est même admirable.Я малюю для розваги, а пан Морен із цього живе. Він на цьому й сконає.Je fais de la peinture pour m’amuser et M. Maurin en vit. Il en crèvera.До того ж він написав ваш портрет, а ви необачно напророчили йому майбутнє. Тут була зачеплена ваша гордість. Та ви ж усе одно мусите бачити, як це жахливо — ставити поперед мене восковий, перекошений профіль на безформному тулубі з різнопарними руками. Поперед картини, так, пане Жюліане, картини, де є щонайменше три-чотири голови, незрівнянно кращі за ваш бридкий портрет. І руки, і цілі постаті, що твердо стоять, добре намальовані, і тло, і дар спостережливості та мистецтва. Таких речей не годиться казати про себе, і дуже даремно.En plus il a fait votre portrait et vous lui aviez imprudemment prédit un avenir. Votre amour-propre était engagé. Vous devez tout de même voir que cela est monstrueux de faire passer avant moi un profil en cire disloqué, sur un tronc informe et des bras dépareillés. Avant un tableau, oui Monsieur Julian, un tableau ou il y a au moins trois ou quatre têtes autrement bien que votre horrible portrait. Et des mains des bonhommes entiers d’aplomb, bien dessinés, et un fond et des qualités d’observation et d’Art. On ne dit pas ces choses-là de soi-même et l’on a bien tort.Скличте те саме журі, уже після голосування, і хай воно розсудить між Мореном і мною.Appelez le même jury, après le vote et qu’il se prononce entre Maurin et moi.Ах! Я орудую журі. Ах! Мені нічого не потрібно.Ah ! je dispose du jury. Ah ! je n’ai besoin de rien.Гаразд. Це чистісінька правда.C’est bon. C’est parfaitement vrai.У мене нема ні журі, ні друзів, і мені до цього геть байдуже.Je n’ai ni jury, ni amis et je m’en moque absolument.Але є почуття публіки, публіки мистецької, яка із подивом скаже:Mais le sentiment du public, du public artiste est là, qui dira avec étonnement;гляньте, їй нічого не дали! У мене викрадають це визнання... Це лише зволікання.tiens on ne lui a rien donné ! On m’escamote cette sanction,... Ce n’est qu’un retard.Ви, безперечно, вважаєте, що успіх без медалі кращий за медаль-припарку, прикладену до чогось хворого й бридкого.Vous pensez sans doute que le succès sans médaille vaut mieux qu’une médaille-cataplasme appliquée sur quelque chose de malade et de vilain.На наступному Салоні побачимо — Морени та я...Nous verrons au prochain Salon les Maurin et moi...Виклик написано. Збережіть його.Le défit est écrit. Gardez-le.Марі БашкирцеваMarie Bashkirtseff
Я отримую записку від архітектора:
Je reçois un mot de l’architecte:
Переписаний лист · Billet dʼEmile Bastien-Lepage à Marie, 26 mai 1884Люба панно! Усі вони віслюки.Chère Mademoiselle, Ce sont des ânes, tous.Медалі створено лише для нікчем. Зробіть іще краще (завжди можна зробити краще) — це єдиний спосіб помститися.Les médailles ne sont faites que pour les nullités. Faites mieux encore, (on peut toujours faire mieux) c’est la seule façon de vous venger.Справжній митець вищий за всі ці махінації.Un réel artiste est au-dessus de tous ces tripotages.Залишаюся вашим другом і вашим прихильником.Croyez-moi votre ami et votre admirateur.Еміль Бастьєн-Лепаж.Emile Bastien-Lepage.
Що ж, ось славний хлопець.
Eh bien voilà un brave garçon.
А річ у тім, що це віслюки, свині й негідники.
Le fait est que ce sont des ânes et des cochons et des misérables.
Я надсилаю Жюліанові телеграму:
J’envoie une dépêche à Julian :
«Продовження: — До того ж пан Морен виправляє гіпси й замітає майстерню.
« Suite: - En plus M. Maurin corrige les plâtres et balaye l’atelier.
Це просто неперевершено.
C’est sublime.
У такому разі панна Борі (Амелі) теж мала б ухопити почесну відзнаку!
Dans ce cas Mlle Beaury (Amélie) devrait bien attraper aussi une mention Honorable !
Цей Морен — щось на кшталт помічника-наглядача в майстерні, як Амелі.
Ce Maurin est une espèce de pion à l’atelier, comme Amélie.
На портрет Жюліана він поклав понад шістдесят сеансів. Це працьовита нікчема. Жюліан був подумав, що відкрив у ньому риси в дусі Гольбейна. На жаль!
Il a mis plus de soixante séances au portrait de Julian. C’est une nullité laborieuse. Julian avait cru lui découvrir des qualités à la Holbein. Hélas !
Як пояснити цю пригоду...
Comment expliquer cette aventure...
Бо ж зрештою винагородили відносно погані речі.
Car enfin on a récompensé des choses relativement mauvaises.
Несправедливість? Не дуже мені до вподоби це пояснення, воно надто прислужується нікчемам.
L’injustice ? Je n’aime pas beaucoup cette raison, elle sert trop aux nullités.
Мій живопис можна любити більше чи менше, але є факт, який не сховаєш. А саме — ось семеро дітей, згрупованих, у натуральну величину, з тлом, яке теж чогось варте. Усі, чия думка важить, вважають це дуже добрим або добрим. Дехто каже, що я не могла зробити цього сама. Аж до старого Робер-Флері, який, не знаючи, чия картина, вважає її дуже доброю.
On peut aimer plus ou moins ma peinture mais il est un fait qui s’impose. C’est que voilà sept enfants groupés et grandeur nature avec un fond qui est bien aussi quelque chose. Tout ceux dont l’opinion compte trouvent cela très bien ou bien. Il y en a qui disent que je n’ai pas pu faire ça toute seule. Jusqu’au vieux Robert-Fleury qui sans savoir de qui est le tableau le trouve très bien.
І Буланже, який каже стороннім, що не цінує цього жанру, але що це все ж сильно й дуже цікаво...
Et Boulanger qui dit à des tiers qu’il n’estime pas ce genre mais que c’est fort tout de même et très intéressant...
А далі!!
Et puis !!
Нагородили медалями кричущих нікчем!! Я добре знаю, що це звична річ. Але з іншого боку, нема жодного талановитого митця, який не мав би своїх медалей. Тож є мазії з медалями, але нема талантів без медалей. То що ж? То що ж?
On a médaillé des nullités insignes !! Je sais bien que c’est la règle. Mais d’un autre côté il n’y a pas d’artiste de talent qui n’ait pas eu ses médailles. De sorte qu’il y a des barbouilleurs pourvu de médailles mais il n’y a pas de talents qui n’en soient pas pourvu. Alors ? Alors ?
Та я ж теж маю очі. Це моя композиція, моя картина. Уявіть, що я вбрала б цих хлопчаків у середньовічні костюми й виконала б усе в майстерні (що набагато легше, ніж надворі), з гобеленовим тлом. І ось у мене вже історична картина, яку дуже високо оцінили б у Росії.
Et moi aussi j’ai des yeux. C’est ma composition, mon tableau. Mettez que je les aie habillés ces gamins en costumes Moyen-Age, et exécuté dans un atelier (ce qui est bien plus facile que dehors) avec un fond de tapisserie. Mais me voilà avec un tableau historique qui serait fort apprécié en Russie.
Чому вірити?
Que croire ?
Ось іще одне прохання про відтворення — Баше, великий видавець. Це вже пʼяте, яке я підписую. А далі?
Voilà encore une demande de reproduction, Baschet le grand éditeur. C’est la cinquième que je signe. Et puis ?