❦
Субота, 10 травня 1884
Samedi 10 mai 1884
Сьогодні зранку в Салоні з Клер, сніданок на вулиці Маріньян.
Ce matin au Salon avec Claire, déjeuner rue de Marignan.
Потім багато гостей удома.
Puis beaucoup de monde à la maison.
Я нудьгую. Що означає нудьгувати? Уже добрих шість років я цього не казала: я нудьгую.
Je m’ennuie. Que signifie s’ennuyer ? Il y a bien six ans que je n’ai dit cela, je m’ennuie.
Це травень мене бентежить. Мабуть, так.
C’est le mois de mai qui me trouble. Probablement, oui.
Сьогодні ввечері в Італійському театрі. Після панегірика Етенсель на мене дуже задивляються в лорнети, що мене бентежить, бо я не певна, що маю гарний вигляд. Мені довелося приколоти безліч фіалок, щоб приховати правий бік шиї, бо ліф із декольте. Ця сувора необхідність зійшла в очах публіки, мабуть, за гонитву за оригінальністю. За кавалерів у нас Міссак та пан де Азеведо, посланник Португалії.
Ce soir aux Italiens. Après le panégeryque d’Etincelle je suis très lorgnée, ce qui me gêne car je ne suis pas sûre d’être bien. Il m’a fallu mettre une quantité de violettes pour cacher le côté droit du cou car le corsage est décolleté. Cette dure nécessité a passé aux yeux du public pour une recherche d’originalité probablement. Comme cavaliers nous avons Missak et M. de Azevedo, ministre du Portugal.
Дають «Лючію», але після Гаярре цей пересічний і холодний тенор викликає в мене жаль.
On chante « Lucie » mais après Gayarre ce ténor ordinaire et froid me fait pitié.
Словом, я не бридка, але фіалки на ліфі мене дратують. Після цієї дурної газетної статті про мою красу та мій живопис мені хотілося б показатися вбраною як усі ця безглузда манірність — вбиратися мисткинею, зрештою, річ лише у фіалках, а решта — у мене чорна сукня, декольте, сірий тюль, накинутий на плечі, і ця згубна гірлянда; сама гірлянда була б іще нічого, всі носять такі квіткові шнури через плече, але мені довелося подвоїти квіти на плечі, і люди, певно, подумали, що я граю мисткиню. Усі ці люди дивилися на мене й розглядали в лорнети, з усіх лож... пані де Пурталес, Бізаччіа, пані дʼЕрве, навіть генерал де Ґаліфе...
Enfin je ne suis pas laide mais les violettes de mon corsage m’embêtent. Après ce bête d’article de journal sur ma beauté et ma peinture j’aurais voulu me montrer habillée comme tout le monde cette stupide affectation de s’habiller en artiste en somme il n’y a que les violettes, pour le reste j’ai une robe noire, décolleté, du tulle gris jeté sur les épaules et cette guirlande néfaste, la guirlande ne serait encore rien, tout le monde en met de ces cordons de fleurs en sautoir mais c’est qu’il m’a fallu doubler les fleurs sur l’épaule et on a dû penser que je pose pour l’artiste. Tous ces gens me regardaient et me lorgnaient, dans toutes les loges... Mme de Pourtalès, les Bisaccia, Mme d’Hervey, le général de Galliffet même..
Зрештою, ці фіалки, може, й були гарні.
En somme c’était peut-être joli ces violettes.