❦
Неділя, 25 травня 1884
Що я роблю від 1 травня? Нічого.Qu’est-ce que je fais depuis le 1 er mai ? Rien.
А чому? Ах! Лихо. Я повернулася із Севра. Ах! Це жахливо. Краєвид так змінився, що до нього вже не можна торкатися, це вже не весна. А ще мій яблуневий цвіт пожовтів (на картині), я туди додала олії. Та й узагалі я дурепа. Я це підправила, побачимо. Але цю картину треба закінчити.
Et pourquoi ? Ah ! misère. Je reviens de Sèvres. Ah! c’est affreux. Le paysage a tellement changé qu’on ne peut plus y toucher, ce n’est plus le printemps. Et puis mes fleurs de pommiers sont devenues jaunes (sur le tableau), j’y avais fourré de l’huile. Mais aussi je suis idiote. J’ai racommodé ça, nous verrons. Mais il faut le finir ce tableau.
Через Салон, газети, дощ, Айєма й усі ці дурниці я змарнувала двадцять пʼять днів. Це безглуздо, але вже по всьому.
Avec le Salon, les journaux, la pluie, Hayem et toutes ces bêtises j’ai perdu vingt-cinq jours. C’est insensé mais c’est fini.
Пані Зарондна, повернувшись із Рима, проведе кілька днів у нас, перш ніж їхати до Росії. Її донька вже там.
Mme Zarondny de retour de Rome va passer quelques jours chez nous avant d’aller en Russie. Sa fille y est déjà.
Сьогодні голосують за мою медаль.
Ma médaille se vote aujourd’hui.
Четверта година. Щойно лив дощ як із відра.
Il est quatre heures. Il vient de pleuvoir à torrents.
Торік я була певна, що отримаю її, і мене мучило зволікання з певними новинами.
L’année dernière j’étais sûre de l’avoir et j’étais tracassée du retard de nouvelles positives.
Цього року це непевно, я набагато спокійніша; рік тому я мала її отримати, але боялася несподіванки, і це мене дуже мучило. Дістати її й водночас не дістати, дістати за пастель — це доводило мене до розпачу. Тепер, коли я розумію, яка та пастель прекрасна, це мене тішить.
Cette année ce n’est pas sûr, je suis beaucoup plus calme, il y a un an je devais l’avoir mais je redoutais l’imprévu et ça me tourmentait fort. L’avoir tout en ne l’ayant pas, l’avoir pour le pastel me désespérait. A présent que je comprends combien ce pastel est beau ça me fait plaisir.
Цього року це «так» або «ні». Дуже чітко. Якщо «так», я дізнаюся про це сьогодні ввечері близько восьмої. Тож я сяду по-турецьки у велике крісло під вікном і дивитимусь у те вікно, спершись на спинку згаданого крісла. І так чотири години?
Cette année c’est oui ou non. C’est très net. Si c’est oui je le saurai ce soir vers huit heures. Je vais donc m’asseoir à la turque dans le grand fauteuil qui est sous la fenêtre et regarder par cette fenêtre accoudée au dossier du susdit fauteuil. Et ça pendant quatre heures ?
Усе це не важило б і міліграма, якби я добре чула.
Tout ça ne pèserait pas un milligramme si j’entendais bien.
Ось воно, жорстоке лихо. Таке жорстоке, що я вже й не нарікаю на нього, як ви, певно, помітили. Є речі надто жахливі, про які не можна говорити навіть наодинці із собою.
Voilà le cruel malheur. Si cruel que je ne m’en plains plus comme vous avez dû le remarquer. Il y a des choses trop horribles dont on ne peut parler même tout seul.
Пʼята двадцять. Не те щоб я нудьгувала набагато більше, ніж тоді, коли сиджу без діла, нічого не чекаючи. А ще ця олія, що зіпсувала мої квіти. Коли я це побачила, у мене чоло вкрилося потом. Сподіваймося, що це не надто впадатиме в око...
Il est cinq heures vingt. Ce n’est pas que je sois beaucoup plus ennuyée que lorsque je reste à ne rien faire sans rien attendre. Et puis cette huile qui a ranci mes fleurs. Quand j’ai vu ça j’en ai eu le front en eau. Espérons que ça ne se verra pas trop...
За дві години я знатиму.
Dans deux heures je saurai.
Ви, може, гадаєте, що я дуже мучуся. Ні, кажу вам, не набагато більше, ніж коли мені трапляється провести пообіддя без діла, на самоті, роздратованою.
Vous croyez peut-être que je suis très tourmentée. Non, je vous le dis, pas beaucoup plus que lorsqu’il m’arrive de passer une après-midi sans rien faire, seule, énervée.
У будь-якому разі завтрашні газети сповістять мене про результат.
Dans tous les cas les journaux de demain m’apprendont le résultat.
Шоста сорок. Я здихалася старої Зарондної, яка конче хотіла почитати мені вірші Коппе, перед тим показавши картини, що їх її донька намалювала в Римі. Дитячі малюнки.
Six heures quarante. Je me suis débarrassée de la mère Zarondny qui voulait absolument me lire des vers de Coppée après m’avoir montré les peintures que sa fille a faites à Rome. Des peintures d’enfant.
Ці пані внизу зі священником.
Ces dames sont en bas avec le pope.
А я розчавлена очікуванням, наче в гарячці й уся мокра, з легким головним болем.
Et moi je suis écrasée d’attente, brûlée et en eau avec un petit mal de tête.
О! Я її не отримаю, і дратує мене це через дурне мамине хвилювання. Я не хочу, щоб хтось вламувався у двері моїх справ і поділяв мої почуття. Я страждаю від цього, мов від безсоромності.
Oh ! je ne l’aurai pas, et c’est à cause de la stupide émotion de maman que ça m’embête. Je ne veux pas qu’on force la porte de mes affaires et qu’on partage mes sentiments. J’en souffre comme d’une impudeur.
Хай я в огні, чи в поту, чи в чому завгодно — інші мають дати мені спокій. А мама ще уявить собі, що я страждаю, і це мене обурює.
Que je sois en feu ou en eau ou en n’importe quoi, les autres doivent me fiche la paix. Et maman va s’imaginer que je souffre et ça m’exaspère.
Душно й туман! У мене стиснуло горло, аж до щелеп і вух.
Il fait lourd et du brouillard ! J’ai la gorge serrée jusque dans les mâchoires et les oreilles.
Сьома тридцять пʼять, мене кличуть вечеряти. По всьому.
Sept heures trente-cinq, on m’appelle dîner. C’est fini.