❦
Середа, 21 травня 1884
Mercredi 21 mai 1884 En somme l’attitude de maman devrait toucher car c’est la naïveté même, mais c’est bien embêtant, embêtant, embêtant... Oh. Oui. d’abord... Non ! Mais c’est qu’elle est détraquée à un point !
І це, чого доброго, кінець кінцем передасться й мені.
Et ça finira peut-être par me gagner.
Жюліан приходить сьогодні на вечерю, він не хотів приходити, каже, бо не має доброї новини. Що ближче той момент, то більше всі його люди замикаються в собі, і він не може витягти з них нічого певного. А починалося добре, але коли момент настає, кожен тримається насторожі. І тоді мама, силкуючись говорити спокійно:
Julian vient dîner ce soir, il ne voulait pas venir dit-il, n’ayant pas à donner une bonne nouvelle. A mesure que le moment approche tous ses hommes se boutonnent et il ne peut rien en tirer de positif. Pourtant c’était bien parti mais lorsque le moment arrive chacun est sur la réserve. Alors maman d’une voix qu’elle veut rendre calme:
— «Добродію, а проте торік ви наперед сказали, що це певна річ. І так сталося. Ви це передбачили».
- « Monsieur, pourtant, l’année dernière, vous avez dit d’avance que c’était sûr. Et c’est arrivé. Vous l’aviez annoncé. »
Це означає, що коли він не каже нічого певного, то не тому, що ми в критичний момент, а тому, що шансів менше.
Cela veut dire que s’il ne dit rien de positif ce n’est pas que nous sommes à un moment critique mais il y a moins de chances.
Ці люди нестерпні. А я, така спокійна, боюся, що ось-ось почну хвилюватися.
Ces gens sont assommants. Et moi si calme j’ai peur de commencer à me troubler.
До мене, Айєме! Хотіла б я вірити, що ти й справді стараєшся, паскудний єврею.
A moi Hayem ! J’aurais voulu croire que tu te remues sérieusement sale Juif.
Ми прочитали кілька листів Мопассана, на тому й минув вечір. Його надзвичайно тішать і мої, і його власні. Ах! Жюліан — вдячний слухач. Він трохи здивований моєю слабкістю перед мерзенним листом Мопассана, він ніби зробив відкриття: я лише хвалькувата зухвалиця, у глибині душі дитина, яку валить з ніг одне грубе слово. Він каже, що можна було б, що якби я зачекала бодай два дні з відповіддю, я б написала йому такого, що він лишився б хлопчиськом на все життя. А поспішивши, я виказала себе дівчинкою — дівчинкою, яка бачить, що доросла людина, її кумир, чинить щось бридке, і яка від цього знищена.
Nous avons lu quelques lettres de Maupassant, c’est à ça que la soirée s’est passée. Il s’en amuse extrêmement des miennes et des siennes. Ah ! Julian est un bon public. Il est un peu surpris de ma faiblesse devant la lettre abominable de Maupassant, il semble avoir fait une découverte, je ne suis qu’une fanfaronne d’audace, au fond une enfant, qu’une parole grossière terrasse. Il dit qu’on aurait pu, que si j’avais seulement attendu deux jours pour répondre, je lui aurai répondu des choses qui l’auraient laissé petit garçon pour la vie. Et que m’étant dépêchée je me suis révélée petite fille, une petite fille qui voit une grande personne, son idole faire une chose vilaine et qui en est anéantie.
Він каже, що мій лист, той, який спричинив усю цю гидоту, мав влучити в нього... у саме яблучко. Ні, він нізащо не повірив би, що це його так зачепить, хоч і думав, що зачепити воно мало б усе одно. Бо цей Мопассан — серцеїд, і його поза — мріяти про життя в гаремі на Сході; Боже милостивий. Ми...
Il dit que ma lettre, celle qui a provoquée cette horreur, a dû l’atteindre... dans le mille. Non, il n’aurait jamais cru que ça l’atteindrait à un point pareil tout en pensant que ça devait tout de même l’atteindre. C’est que ce Maupassant est... un tombeur et sa pose est de rêver de vivre dans un harem en Orient; Miséricorde. Nous...
Ах! Мабуть, я його зачепила, його, що корчив із себе...
Ah ! j’ai dû le blesser lui qui s’était posé en...
Зрештою, ходімо спати.
Enfin, allons dormir.