❦
Вівторок, 1 липня 1884
Знову осоружний Севр!Encore l’odieux Sèvres !
Але я повертаюся рано, о пʼятій. Уже майже скінчено.
Mais je rentre de bonne heure , cinq heures. C’est à peu près fini.
Мені кортіло навідати Жюля, але Діна не схотіла їхати, вона вдає, ніби вважає, що я роблю забагато честі цьому хворому. А ще вона сказала, що в нього є пані Маккей, я й без того вже про це думала, тож лишилася вдома. Та й справді — навіщо? А все ж, ну ж бо, що нам може зробити ця дама? Нічого, і все одно вона дуже мене муляє.
J’avais envie d’aller voir Jules mais Dina n’a pas voulu venir, elle affecte de croire que je fais trop d’honneur à ce malade. Et puis elle a dit qu’il a Mme Mackay, j’y pensais déjà sans ça alors je suis restée chez moi. En effet pourquoi ? Mais pourtant voyons que peut nous faire cette dame ? Rien et pourtant elle me gêne beaucoup.
Але мама їде туди сама й повертається в захваті. Вона познайомилася з матірʼю, і вони навіть розцілувалися, обмінюючись компліментами про своїх дітей. А Жюль був таким славним хлопцем, що завтра йому пошлють бульйону й котлет.
Mais maman y va toute seule et revient enchantée. Elle a fait la connaissance de la mère et même elles se sont embrassées à propos d’un échange de compliments sur leurs enfants. Et Jules a été si bon garçon qu’on lui enverra demain du bouillon et des côtelettes.
Що за куховарство!
Quelle cuisine !
А я в смертельному смутку, у мене все негаразд.
Mais je suis d’une tristesse mortelle, je vais mal en tout.
Потрібна якась потужна розрада... І я, що не вірю в Бога, покладаюся на цього Бога, щоб він мені її послав...
Il faudrait quelque puissant dérivatif... Et moi qui ne crois pas en Dieu je compte sur ce Dieu pour qu’il me l’envoie...
Після днів нестерпного лиха зі мною завжди ставалося щось, що повертало мене до життя.
Après des journées de misère atroce il m’est toujours arrivé quelque chose pour me reprendre à la vie.
Боже мій, навіщо Ти дозволяєш мені міркувати, я так хотіла б вірити без умов...
Mon Dieu pourquoi me permettez-vous de raisonner, je voudrais tellement croire sans conditions...
Я в нього вірю чи не вірю, але... Коли я міркую, я не можу в нього вірити. Але в хвилини лиха чи радості, у самій глибині, перша думка — про цього Бога, такого жорстокого до мене.
J’y crois ou je n’y crois pas mais... Quand je raisonne je ne peux y croire. Mais dans des moments de misère ou de joie, tout au fond, la première pensée est pour ce Dieu qui est si dur pour moi.
Мама принесла мені етикетку з картини, що повернулася з виставки, традиційну: поза конкурсом1. Ще одна реліквія; у мене вже є перо, яким малював Бастьєн.
Maman m’a apporté l’étiquette d’un tableau revenu d’exposition, le traditonnel : Hors concours. Encore une relique, j’ai déjà une plume avec laquelle Bastien a dessiné.
Примітки
В оригіналі французькою: «Hors concours». ↩