❦
Понеділок, 12 травня 1884
Після крижаних днів ось уже три дні стоїть 28–29 градусів. Це нестерпно. Я закінчую етюд маленької дівчинки в саду, сподіваючись, що навідається колекціонер.Lundi 12 mai 1884
Я забула сказати, що ми зустріли Гехта на сходах Італійського театру. Він у захваті від моєї картини.
J’ai oublié de dire que nous avons rencontré Hecht dans l’escalier des Italiens. Il est dans l’enthousiasme de mon tableau.
Однаково, це ще не те. Але коли Бастьєн виставив портрет діда, це теж було не те. Безперечно, але однаково... Оскільки мені судилося скоро померти, я хотіла б...
C’est égal, ce n’est pas encore ça. Mais lorsque Bastien a exposé le portrait du grand-père ce n’était pas ça non plus. Sans doute mais c’est égal... Comme je dois mourir vite je voudrais...
Усе вказує на те, що в Жюля рак шлунка. То йому кінець? Може, помиляються. Бідолашне дитя не може спати. Це безглуздо. А його консьєрж, певно, тішиться чудовим здоровʼям. Це безглуздо.
Tout porte à croire que Jules a un cancer à l’estomac. Alors il est donc flambé ? On se trompe peut-être. Le pauvre enfant ne peut pas dormir. C’est insensé. Et son concierge jouit probablement d’une belle sante. C’est insensé.