❦
Середа, 25 червня 1884
Перечитайте мої зошити 1875, 76, 77 років. Я нарікаю там не знати на що, це поривання до чогось невизначеного. Щовечора я лишалася від цього змучена й знеохочена. Знемагаючи в пошуках, що робити, із люттю й розпачем. Їхати до Італії? Лишатися в Парижі? Вийти заміж? Малювати? Ким стати? Поїхавши до Італії, я не була б у Парижі, а це ж була спрага бути всюди! Скільки в цьому було сили!!!Relisez mes cahiers de 1875, 76, 77. Je me plains là de je ne sais quoi, ce sont des aspirations vers quelque chose d’indéfini. J’en restais meurtrie et découragée tous les soirs. Me dépensant à chercher quoi faire avec fureur et désespoir. Aller en Italie ? Rester à Paris ? Me marier ? Peindre ? Que devenir ? En allant en Italie je ne serais pas à Paris et c’était une soif d’être partout ! Ce qu’il y avait là de forces !!!
Чоловіком я завоювала б Європу. Дівчиною я розпорошувалася в надмірі балачок і ексцентричних дурницях. Лихо!
Homme j’aurais conquis l’Europe. Jeune fille je me dissipais en excès de langage et en niaiseries excentriques. Misère !
Бувають хвилини, коли наївно вважаєш себе здатною на все. Якби я мала час, я ліпила б, писала, була б музиканткою... Це вогонь, що тебе пожирає...
Il y a des moments ou on se croit naïvement apte à tout. Si j’avais le temps je sculpterais, j’écrirais, je serais musicienne... C’est un feu qui vous dévore...
А наприкінці — смерть, неминуча, хоч би я й згоряла в марних бажаннях, хоч би й ні. [Три рядки закреслено]
Et la mort au bout, inévitable, que je me consume en vains désirs ou non. [trois lignes cancellées]
Але якщо я ніщо, якщо мені не судилося нічим стати, то навіщо ці мрії про славу, відколи я мислю? Навіщо ці шалені поривання до величі, яку я спершу уявляла собі багатствами, титулами? Навіщо, тільки-но я змогла звʼязати дві думки одну за одною, ще від чотирьох років, — це бажання речей славних, великих, невиразних, але неосяжних?
Mais si je ne suis rien, si je ne dois rien être pourquoi ces rêves de gloire depuis que je pense ? Pourquoi ces aspirations folles vers les grandeurs que je me représentais d’abord comme des richesses, des titres ? Pourquoi dès que j’ai pu avoir deux pensées l’une à la suite l’une de l’autre, dès l’âge de quatre ans, le désir de choses glorieuses, grandes, confuses, mais immenses ?
Ким я тільки не була у своїй дитячій голові! Спершу я була танцівницею, знаменитою танцівницею, яку обожнює Петербург. Щовечора я веліла вбирати мене в сукню з декольте, квіти на голову й танцювала у вітальні, дуже поважна, поки весь дім на мене дивився.
Tout ce que j’ai été dans ma tête d’enfant ! D’abord j’ai été danseuse, danseuse célèbre que Pétersbourg adore. Tous les soirs je me faisais mettre une robe décolletée, des fleurs sur la tête et je dansais dans le salon, très grave, pendant que toute la maison me regardait.
Потім я була найпершою співачкою у світі. Я грала на арфі, співаючи, і мене несли на руках у тріумфі, не знаю куди і хто. Потім я електризувала маси своїм словом, Імператор Росії одружувався зі мною, щоб утриматися на троні. Я жила в прямому єднанні зі своїм народом, виголошувала йому промови, пояснюючи свою політику, і володарка та народ розчулювалися до сліз.
Puis j’ai été la première chanteuse du monde. Je jouais de la harpe en chantant et on me portait en triomphe, je ne sais ou et qui. Puis j’électrisais les masses par ma parole, ('Empereur de Russie m’épousait pour se maintenir sur son trône. Je vivais en communion directe avec mon peuple, je lui adressais des discours, expliquant ma politique, et souveraine et peuple s’attendrissaient aux larmes.
Революції? Навіщо вони, коли я правлю разом зі своїм народом. Мене обожнюють. Але жалюгідні вбивці вражають мене, і я вмираю. І я плакала над своєю смертю!
Les révolutions ? A quoi bon puisque je gouverne avec mon peuple. On m’adore. Mais de misérables assassins me frappent et je meurs. Et je pleurais sur ma mort !
Так, смерть... хоч би що ми робили, як каже Мопассан, — це вигадав не він, але як я і думаю...
Oui, la mort... quoique nous fassions comme dit Maupassant, il n’a pas trouvé ça mais comme je le pense...
Потім я царювала у Франції, в Іспанії, засновувала досконалі республіки, усі були щасливі. Не забуваючи й про особисті втіхи, усі чоловіки шаленіли від мене, я співала, як ніхто, і мене вітали оплесками на виході з Палацу промисловості як художницю. На гроші, зароблені моїми картинами, я ощасливлюю цілу країну, усі двори осипають мене найвищими орденами. Я стаю всемогутньою духовною володаркою. Моє слово слухають, і королі, що проїздять повз мій дім, заходять засвідчити мені свою шану. Я писала й книжки.
Après j’ai régné en France, en Espagne, je fondais des républiques parfaites, tout le monde était heureux. Sans oublier des satisfactions personnelles, tous les hommes étaient fous de moi, je chantais comme personne et on m’acclamait au sortir du palais de l’industrie comme peintre. Avec l’argent gagné par mes tableaux je fais le bonheur d’un pays entier, toutes les cours me comblent de grands cordons. Je deviens une souveraine spirituelle toute puissante. Ma parole est écoutée et les rois qui passent devant ma maison montent me présenter leurs hommages. J’ai écrit des livres aussi.
І я кохала. Коханий чоловік мене зраджував, а якщо не зраджував, то помирав від якогось нещасного випадку, найчастіше від падіння з коня, саме тоді, коли я відчувала, що люблю його менше. Тоді я кохала іншого, а потім ще іншого. Але все це завжди залагоджувалося якнайкраще, дуже доброчесно, бо вони помирали або мене зраджували... Утішалася я лише тоді, коли вони помирали; але коли мене зраджували — це була огида й безконечний розпач, і моя смерть.
Et j’ai aimé. L’homme aimé m’a trahie et s’il ne m’a pas trahie il est mort d’un accident quelconque, d’une chute de cheval pour la plupart du temps juste au moment où je sentais que je l’aimais moins. Alors j’en aimais un autre, et un autre. Mais tout ça s’arrangeait toujours très bien, très moralement puisqu’ils mouraient ou me trahissaient... Je ne me consolais que des morts; mais quand j’étais trahie c’était un dégoût et un désespoir sans fin et ma mort.
Словом, в усьому, в усіх галузях усіх почуттів і всіх людських утіх я мріяла понад усяку міру, і якщо це не справдиться, то краще померти.
Enfin en tout, dans toutes les branches de tous les sentiments et de toutes les satisfactions humaines j’ai rêvé plus grand que nature, si ça ne se réalise pas il vaut mieux mourir.
Дві речі, яких я не розумію.
Deux choses que je ne comprends pas.
1° Чому моя картина не дістала медалі.
T Pourquoi mon tableau n’a pas eu de médaille.
2° Мовчання Мопассана.
2° Le silence de Maupassant.
Медаль... Річ у тім, що багато хто з них, певно, подумав, ніби мені допомагали.
La médaille... C’est qu’ils ont dû penser beaucoup d’entre eux que je m’étais fait aider.
Уже бувало, що медалі давали жінкам, яким картини зробили інші, а коли медаль уже дано, наступними роками тебе приймають за правом, і можна надсилати найплоскіші страхіття. Торік пані Дермон (з дому Жуля Бретона) дістала другу медаль, бо картину написав її татусь. А цього року вона надіслала страхіття, але вона поза конкурсом1 і на почесному ряду.
Il est déjà arrivé qu’on a donné des médailles aux femmes qui s’étaient fait faire leurs tableaux et une fois la médaille donnée on est admis de droit les années suivantes et on peut envoyer les plus plates horreurs. L’année dernière Mme Dermont (née Jules Breton) a eu une 2ème médaille parce que son papa a fait le tableau. Et cette année elle a envoyé une horreur mais elle est Hors Concours et sur la cimaise.
А я — молода, елегантна й згадувана в газетах. Усі ці люди, Брезло наприклад: вона сказала моїй натурниці, що в мене було б куди більше таланту, якби я менше їздила на бали. Усі ці люди уявляють, ніби я щовечора буваю у світі. Які ж оманливі видимості!!! Тільки те, що картина не моя, — це надто серйозно, цього не казали, дав би Бог, щоб сказали. Тоні сказав мені, що був здивований результатом, бо щоразу, коли він говорив про мене зі своїми колегами по журі, йому відповідали: це дуже добре, це дуже цікава річ.
Et moi, jeune, élégante et citée dans les journaux. Tous ces gens Breslau par exemple elle a dit à mon modèle que j’aurais bien plus de talent si j’allais moins au bal. Tous ces gens s’imaginent que je vais tous les soirs dans le monde. Comme les apparences sont trompeuses !!! Seulement que le tableau n’est pas de moi c’est trop grave, on ne l’a pas dit, plût au ciel, qu’on l’eut dit. Tony m’a dit qu’il a été étonné du résultat, car chaque fois qu’il parlait de moi à ses collègues du jury on lui répondait: c’est très bien, c’est une chose très intéressante.
— Що ж тут думати, коли таке кажуть! — мовить Тоні.
- Que voulez-vous qu’on pense, quand on dit ça ! - dit Tony.
Отже, річ у цьому сумніві.
Alors c’est ce doute.
А Мопассан... він починав так завзято... а потім раптом... зрештою, він більше не пише ні в «Ґолуа», ні деінде. То що ж? Що це означає. Чому?
Et Maupassant... il y allait avec un entrain... et puis tout à coup... du reste il n’écrit plus au Gaulois, ni ailleurs. Alors ? Qu’est-ce que ça veut dire. Pourquoi ?
Так, чим більше я про це думаю, тим певніше, що саме в цьому річ, коли йдеться про медаль.
Oui, plus j’y pense, plus ça doit être ça, quant à la médaille.
Примітки
В оригіналі французькою: «Hors Concours» — звільнена від розгляду журі, з правом автоматичного прийняття на виставку. ↩