❦
Понеділок, 16 червня 1884
Lundi 16 juin 1884
Сьогодні ввечері ми йдемо дивитися «Макбета» (переклад Рішпена) із Сарою Бернар. Ґавіні з нами. Дені зовсім здитинів, за два роки геть здав!
Ce soir nous allons voir « Macbeth » (traduction Richepin) avec Sarah Bernhardt. Les Gavini sont avec nous. Denis devient tout à fait gâteux, depuis deux ans il a baissé !
Я так рідко буваю в театрі, що мене це тішить. Але декламація акторів ранить мої мистецькі чуття.
Je vais si rarement au théâtre que cela m’amuse. Mais les déclamations des acteurs blessent mes sens artistiques.
Як було б гарно, якби ці люди говорили природно. О, ця декламація! Маре (Макбет) часом добрий, але в нього прохоплюються інтонації такі фальшиві й такі театральні, що аж жаль бере. Раніше я цього так не помічала. Сара, вона, як завжди, чудова, хоч її золотий голос і став голосом звичайним.
Comme ce serait beau si ces gens parlaient naturellement. Oh ! la déclamation ! Marais (Macbeth) est bon par moments, mais il lui échappe des intonations si fausses et si théâtrales que ça fait pitié. Avant je ne remarquai pas cela tellement. Sarah, elle est toujours admirable, malgré que sa voix d’or est devenue une voix ordinaire.
І ось ми в кареті їдемо додому.
Alors nous voilà en voiture et allant à la maison.
Мама: — «Я цього терпіти не можу, по-перше, оскільки це віршами, то нудно, а по-друге, ці історії про вбивства — не для нашого часу, це старомодно.»
Maman: - ''Moi, je déteste ça, d’abord puisque c’est en vers c’est assommant, et puis ce n’est pas de notre temps ces histoires d’assassinat, c’est démodé. «