Субота, 17 травня 1884

Щоб подякувати Етенсель, я послала їй квіти, вона написала мені чарівного листа, а я відповіла їй листом, так вдало складеним, що сьогодні вона зʼявилася власною персоною. Ми одразу піднялися до майстерні, мені не хотілося показувати, що Етенсель — наша приятелька.
Опинившись нагорі, вона звіряється мені, і все зводиться ось до чого: вона одружена з Дублем, у Німеччині. Становище це дуже фальшиве, але загалом я вважаю, що це дуже добре, вони обожнюють одне одного, живемо лише раз.
Архітектор відповідає мені, що в його брата ревматизм у попереку і що він прийде поговорити про це докладно. Зрештою, він, за його ж словами, дуже зворушений: «не можна мати такого таланту, як у мене, не маючи доброго серця».
Сьогодні ввечері в подружжя Кловіса Юґа.
Ах! Це цікаво. Жахливі жінки й кошлаті поети, несамовиті фелібри. Коли прийшов Містраль, навіть дами підвелися. Цьому бідоласі піднесли бозна-скільки шматків віршів. Містраль скидається на гарного жандарма.
Він проспівав куплетів двадцять чи тридцять, що їх хором підхоплювало товариство.
Знаменитостей було менше, ніж я гадала... Загалом були тільки Містраль, Юґ і Поль Арен, Фор та дрібнота.
А я протанцювала тур польки з Кловісом Юґом!
Після чого ми йдемо з пані Ґаяр, що в захваті від того, що пан Поль Манц сказав їй про мене.
Донька цього великого чоловіка, пані дʼАстуен, приходила сьогодні з панною Акоза.

Примітки

Фелібриж (Félibrige) — літературний рух, заснований Фредеріком Містралем та іншими задля поширення окситанської мови й провансальської культури. Його учасники, фелібри, були поетами й письменниками, відданими відродженню літератури південної Франції. ↩