❦
Середа, 30 квітня 1884
Катастрофа не цілковита, бо «Ле Ґолуа» пише про мене дуже добре. У мене окрема рецензія. Це дуже шикарно. Це Фуркó — свій Вольф у «Ле Ґолуа».Mercredi 30 avril 1884
А «Ле Ґолуа», що виходить із планом Салону того самого дня, що й «Ле Фіґаро», має, як мені здається, таку саму вагу — чи майже таку.
Et « Le Gaulois » paraissant avec un plan du Salon, le même jour que « Le Figaro » a une importance égale à ce qu’il me semble ou à peu près.
«Ле Вольтер», що випускає номер у тому самому дусі, ставиться до мене так само, як «Ле Ґолуа». Ось це — статті першорядної ваги. «Журналь де-з-Ар», що теж дає огляд із пташиного польоту, каже, ніби йому привидівся Бастьєн-Лепаж у моїх «Зборах». Це, ймовірно, недоброзичливість. «ЛʼЕнтрансіжан» у номері того самого штибу теж ставиться до мене добре.
« Le Voltaire » qui publie un numéro dans le même genre me traite comme « Le Gaulois ». Ça ce sont des pièces capitales. « Le Journal des Arts » qui lui aussi publie un compte-rendu à vol d’oiseau dit qu’il a cru voir un Bastien-Lepage dans mon Meeting. C’est probablement une malveillance. « l’intransigeant » dans un numéro du même genre me traite aussi bien.
Інші газети даватимуть свої огляди поступово, одна за одною.
Les autres journaux feront leur compte-rendu à fur et à mesure.
Лише «Ле Фіґаро», «Ле Ґолуа» та «Ле Вольтер» роблять це вже вранці в день вернісажу.
Il n’y a que « Le Figaro », « Le Gaulois » et « Le Voltaire » qui font ces choses le matin même du Vernissage.
Чи я задоволена? Питання просте. Ні занадто, ні замало... саме стільки, щоб я не була в розпачі, та й по всьому.
Suis-je contente ? C’est une simple question. Ni trop, ni trop peu... il y en a juste assez pour que je ne sois pas désolée voilà tout.
Я щойно звідти. Ми приїхали туди лише опівдні й поїхали о пʼятій, за годину до кінця. У мене болить голова.
J’en viens. Nous n’y sommes allées qu’à midi et nous sommes parties à cinq heures une heure avant la fin. J’ai la migraine.
Терпіти не можу виходити лише з родиною, це нестерпно нудно.
Je détèste sortir rien qu’avec ma famille, c’est assommant.
на полях · écriture de Mme Bashkirtseff mère
[Надписано згори: а без родини ти й виходити не хотіла.] (Рукою пані Башкирцевої)
[Surcharge: et sans ta famille tu ne voulais pas sortir.] (Ecriture de Mme Bashkirtseff)
Але ми зустріли кілька оаз, як-от Каролюс, Жюліан, Еміль, Бертʼє, а потім світських людей. Каролюс дуже любʼязно каже мені, що дякувати йому нема за що, що почесним рядом1 я завдячую тільки самій собі. Жюліан каже, що медаль у мене в кишені. 2 закреслені рядки Втім, ми обмінюємося лише кількома словами. А Еміль, що затримується довше, каже мені, що це одна з вдалих речей Салону, що картину хвалять, і що Фуркó дивився на неї сьогодні зранку й вважає, що вона трохи картонна, з чим погоджується й Еміль, і це його дивує, бо я ж пишу широко, каже він.
Mais nous avons rencontré quelques oasis tels que Carolus, Julian, Emile, Bertier et puis des gens du monde. Carolus me dit très gracieusement que je n’ai pas à le remercier, que je me dois à moi seule la cimaise. Julian dit que j’ai une médaille en poche. 2 lignes cancellées Nous n’échangeons du reste que quelques mots. Et Emile qui reste plus longtemps me dit que c’est une des bonnes choses du Salon, qu’on le trouve bien et que Fourcaud l’a regardé ce matin et qu’il trouve que c’est un peu cartonneux, ce que Emile trouve aussi et cela l’étonne parce que je peins largement dit-il.
— Коли я сказав Фуркó, хто ви така, він не хотів вірити, ніяк не міг отямитися — у вашому віці! Він сказав, що радше повірив би, ніби це написав чоловік, і то сильний.
- Quand j’ai dit à Fourcaud ce que vous étiez, il ne voulait pas croire, il n’en revenait pas à votre âge ! Il a dit qu’il croirait plutôt que c’est fait par un homme et un fort.
Ми довго сидимо на лавці перед картиною.
Nous restons longtemps sur la banquette devant le tableau.
На неї багато дивилися, а я сміялася, думаючи, що всі ці люди нізащо не шукали б автора в елегантній панні, що сидить тут і показує такі маленькі, так гарно взуті ніжки.
On le regardait beaucoup et je riais en pensant que tous ces gens n’iraient jamais chercher l’auteur dans la jeune fille élégante assise là et montrant de si petits pieds si bien chaussés.
Ах! Усе це незрівнянно краще, ніж торік.
Ah ! c’est autrement mieux que l’année dernière tout ça.
Чи це успіх? У справжньому, серйозному розумінні, звісно? Далебі, майже... В усякому разі, такий самий великий, як перший успіх Брезло, якого вона, щоправда, відтоді не мала. Вона виставляє два портрети, я бачила лише один, і він мене дуже здивував — це наслідування Мане, мені це не до вподоби. Це вже не так сильно, як раніше. Що ж, може, те, що я зараз скажу, і жахливо, але мене це не засмучує. Я й не радію цьому, ні, місця стане всім. А проте зізнаюся, що мені більше до душі, щоб було саме так.
Est-ce un succès ? Dans le sens véritable, sérieux bien entendu ? Ma foi presque... Aussi grand toujours que le premier de Breslau qui n’en pas eu depuis il est vrai. Elle expose deux portraits, je n’en ai vu qu’un qui m’a étonné beaucoup, c’est une imitation de Manet, cela me déplaît. Ce n’est plus fort comme avant. Eh bien c’est peut-être affreux ce que je vais dire mais ça ne me chagrine pas. Je n’en suis pas non plus contente, non, il y a place pour tout le monde. Pourtant j’avoue que j’aime mieux que ce soit comme ça.
У Бастьєна лише його торішня картинка. «Кузня». Це старий коваль у темряві своєї кузні. Це не гірше за найтемніші невеликі полотна в музеях. Бо є тільки один Бастьєн. Він іще недостатньо добре почувається, щоб працювати.
Bastien n’a que son petit tableau de l’année dernière. La forge. C’est un vieux forgeron dans l’obscurité de sa forge. C’est aussi bien que les petites toiles les plus noires des musées. Car Il n’y a que Bastien. Il ne va pas encore assez bien pour travailler.
Бідолашний Еміль має сумний вигляд і каже, що піде топитися. Він видається заклопотаним і пригніченим і вже нечасто приходить.
Ce pauvre Emile a l’air triste et dit qu’il va se fiche à l’eau. Il a l’air préoccupé et embêté et ne vient plus souvent.
Він не водив на прогулянку стару Маккей. А мене дратує, що я тепер лише зрідка бачу цього славного хлопця, і мені майже прикро, що він отак обходиться без мене.
Il n’a pas promener la mère Mackay. Moi je suis fâchée de ne plus voir que rarement ce brave garçon et presque vexée qu’il se passe ainsi de moi.
Мені теж сумно, і, гадаю, попри мій живопис, мою скульптуру, мою музику, мою літературу, так, попри все це я, мабуть, нудьгую.
Moi aussi je suis triste et je crois que malgré ma peinture, ma sculpture, ma musique, ma littérature, oui malgré tout cela je crois que je m’ennuie.
на полях · écriture de Mme Bashkirtseff mère
[Вона хвора, моя бідолашна дитина.] (Рукою пані Башкирцевої)
[Elle est malade ma pauvre enfant.] (Ecriture de Mme Bashkirtseff)
Примітки
«Cimaise» (карниз) — рейка для розвішування картин на рівні очей у паризькому Салоні, найпочесніше місце, де виставляли найважливіші роботи. ↩