❦
Пʼятниця, 2 травня 1884
Учора ввечері, поринувши в похмурі думки, я все ж пішла до пані Ошон, щоб вислухати компліменти про мою картину. Чорна сукня, оксамитовий ліф із декольте, клапоть чорного тюлю на плечах і фіалки. Трохи музикували, навіть Массне грав і співав. Потім співав любʼязний і завжди зачарований та чарівний Каролюс. Без нього я б нудилася. Були Флері, Мадлен Лемер, Франческі, Канробери, і саме маршал повів мене до буфету.Hier soir toute aux idées lugubres je suis tout de même allée chez Mme Hochon pour recevoir des compliments sur mon tableau. Robe noire, corsage en velours décolleté, un morceau de tulle noir sur les épaules et des violettes. On a fait de la petite musique, Massenet a pourtant joué et chanté. Puis l’aimable et toujours charmé et charmant Carolus a chanté. Sans lui je me serais embêtée. Il y avait les Fleury, Madeleine Lemaire, les Franceschi, les Canrobert et c’est le maréchal qui m’a menée au buffet.
Потім художники: Мункачі з дружиною, Ебер тощо, тощо.
Puis des peintres; Munkacsy et sa femme, Hébert etc. etc.
Таки треба виходити, цей жалюгідний вечірок пішов мені на користь.
Il faut vraiment sortir, cette misérable petite soirée m’a fait du bien.
Оскільки йде дощ, іду до Жюліана, він каже мені, що обидві руки за медаль на відсіч не дав би, але півтори руки дав би сміливо. І що нічого мені про це не казав би, якби не був майже певен. І що це я сяю над усіма майстернями. Лише над майстернями — а цього досить хіба що на початок.
Comme il pleut je vais chez Julian, il me dit qu’il ne mettra ses deux mains au feu pour une médaille mais qu’il y mettra bien une main et demie. Et qu’il ne m’en dirait rien si ce n’était presque sûr. Et que c’est moi qui rayonne sur les ateliers. Sur les ateliers seulement, ça n’est suffisant que pour commencer.
Бастьєн, кажуть, приречений.
Bastien est dit-on condamné.
Гарний вечір із Жюліаном і Тоні. Тоні каже мені, що підвів свого батька до моєї картини, не сказавши, чия вона, і батько визнав її дуже доброю, дуже доброю. Справді.
Une bonne soirée avec Julian et Tony. Tony me dit qu’il a conduit son père devant mon tableau sans dire de qui il était et que son père l’a trouvé très bien, très bien. Réellement.
Зрештою, Жюліан виявляє до мене щось схоже не те що на пошану, але...
Enfin Julian me marque quelque chose qui ressemble à non pas de la considération, mais...
А наприкінці стається дурничка, яку я хочу вам розповісти. Ми з Діною однакові на зріст, але вона видається вищою, і оскільки я вже не раз про це говорила, цього вечора ми міряємося. Я чесно скидаю туфлі, вона лише вдає, і коли я йду перевірити вона була нещира, бачу, що вона хитрує. Я кажу їй про це, а вона поважно запевняє, що ні. Брехня, навіть через дрібниці, завжди мене обурює. Коротше, вона повертає справу так, що я скидаюся на розпещену меншу сестру, одержиму бажанням здаватися вищою, а вона — на чарівну добру дівчину, що хитрує мені на догоду й з любʼязності робиться нижчою.
Et à la fin il arrive une niaiserie que je veux vous raconter. Dina et moi sommes de la même taille, mais elle paraît plus grande et comme déjà plusieurs fois j’en parle ce soir et nous nous mesurons. Moi, j’ôte honnêtement mes mules, elle fait semblant et comme je vais vérifier elle n’était pas de bonne foi je vois qu’elle triche. Je le lui dis et elle soutient sérieurement que non. Le mensonge même pour des bêtises m’exaspère toujours. Bref elle tourne la chose de telle manière que j’ai l’air d’une petite sœur gâtée qui a la manie de vouloir paraître grande et elle d’une charmante et bonne fille qui triche pour me faire plaisir et se rapetisse par complaisance.
Вважайте мене дурепою, якщо хочете, але я через це плакала. Що більше я хотіла довести, то безглуздіший був мій вигляд, бо здавалося, ніби я тримаюся за цю різницю в зрості, а вона мені її дарувала — з такою любʼязністю. Ось що мене обурило. Нещирість!
Vous me trouverez bête si vous voulez mais j’en ai pleuré. Plus je voulais prouver, plus j’avais l’air ridicule car j’avais l’air de tenir à cette différence de taille et elle me le concédait avec grâce. C’est ça qui m’a exaspéré. La mauvaise foi !
Ах! Таких людей хочеться вбити. Зрештою, вона дуже добра й радо доглядає хворих у домі, та що там... І постує, і ходить до церкви, і вірить у чудотворні образи. А мені такі натури огидні.
Ah ! On tuerait des gens comme ça. Du reste elle est très bonne et soigne les malades de la maison avec joie enfin... Et elle fait maigre et va à l’église et croit aux images miraculeuses. Moi ces natures me dégoûtent.