Середа, 28 травня 1884

Переписаний лист · Lettre de Marie à Tony Robert-Fleury (de mémoire), 28 mai 1884

⚜

Добродію,

Monsieur,

⚜

Не думайте, що я дуже схвильована, раз знову вам пишу; я вже не памʼятаю свого листа, але по суті кажу йому, що... не запалюючись.

Ne me croyez pas très agitée parce que je vous écris encore, je ne me souviens plus de ma lettre mais je lui dis en substance que... sans m’emporter.

⚜

— Я більше не вважаю пана Жюліана здатним на лицедійство.

— Je ne crois plus M. Julian capable d’avoir joué la comédie.

⚜

Але як було не повірити в усе тієї першої миті, побачивши, що гротескний Морен проходить із двадцятьма вісьмома голосами? Я б нічого не сказала, якби не пройшов жалюгідний Морен; в інших є свої друзі, але паскудний Морен мав тих самих друзів, що й я, учень майстерень, як і я.

Mais comment ne pas croire tout, au premier moment en voyant passer le grotesque Maurin avec vingt-huit voix ? Je n’aurais rien dit si le pitoyable Maurin n’avait pas passé, les autres ont leurs amis, mais le sale Maurin avait les mêmes amis que moi, élève des ateliers comme moi.

⚜

Тож я хотіла б знати, любий метре, як воно є насправді, що сказало шановне журі, які головні вади? Чому? Я думаю про свій живопис гірше за будь-кого, але мимоволі дивлюся праворуч і ліворуч на жахливі речі, які винагородили, і лишаюся зануреною в океан сумніву.

Je voudrais donc savoir cher maître ce qui en est, ce qu’a dit l’honorable jury, quels sont les principaux défauts ? Pourquoi ? Je pense moins de bien de ma peinture que qui que ce soit mais malgré moi je regarde à droite et à gauche des choses affreuses récompensées et je reste plongée dans un océan de doute.

⚜

Єдине, що мене цікавить, — це чи добра моя картина, чи погана. Не кажіть мені, що вона добра, аби мене втішити; краще сказати мені правду й не дати мені вперто йти хибним шляхом. Можливо, ті речі, які я вважаю нікчемними, кволими чи безглуздими, і є добрі, я просто помиляюся, та й по всьому. Ті, хто хвалив мій живопис, дуже винні; я спробую малювати, як мерзенний Морен. Якщо це так добре — зрештою, пан Жюліан вільний віддати перевагу сміховинному Моренові, а не мені, у кожного свої очі. Але хіба могла я не повірити в чаклунство перед медаллю нікчемного Морена.

La seule chose qui m’intéresse c’est de savoir si mon tableau est bon ou mauvais. Ne me dites pas qu’il est bon pour me consoler; il vaut mieux me dire la vérité et ne pas me laisser persister dans une voie fâcheuse. Les choses que je considère nulles, faibles ou absurdes sont peut-être les bonnes, je me trompe voilà tout. Ceux qui m’ont dit du bien de ma peinture sont bien coupables; Je vais tâcher de dessiner comme l’ignoble Maurin. Puisque c’est si bien, après tout M. Julian est libre de me préférer le ridicule Maurin, chacun ses yeux. Mais pouvais-je ne pas croire à des sorcelleries devant la médaille du nul Maurin.

⚜

Чи є на світі люди, здатні сказати, що портрет бридкого Морена вартий більше, ніж моя картина?

Y a-t-il sur la terre des gens capables de dire que le portrait de l’affreux Maurin est plus que mon tableau ?

⚜

Пан Бастьєн-Лепаж дістав вісім голосів за свою «Жанну дʼАрк». Пан Мартен дістав першу медаль. А незрівнянний Морен щойно дістав 28 голосів, рівно на 20 більше за мене...

M. Bastien-Lepage a eu huit voix sur sa Jeanne d’Arc. M. Martin a eu une 1ère médaille. Et l’immense Maurin vient d’avoir 28 voix, juste 20 de plus que moi...

⚜

Нема ні совісті, ні справедливості. Зрештою, чому ж вірити. Я геть збита з пантелику. Але ніколи, ніколи я не проковтну 28 голосів за паскудного Морена.

Il n’y a ni conscience, ni justice. Enfin que faut-il croire. Je suis absolument déroutée. Mais jamais, jamais je n’avalerai les 28 vois du crapuleux Maurin.