❦
Неділя, 29 червня 1884
У церкві. Сукня із сірої альпаки, певна річ. Дуже шикарна. Сент-Аман снідає з нами.A l’église. Robe d’alpaga gris bien entendu. Très chic. Saint-Amand déjeune avec nous.
Ми послали Жюлеві російської юшки. Наш кухар у всьому іншому не сильний, але юшки робить, як ніхто. Це чудові бульйони; надто бульйони з птиці, як той, що ми послали, і курка була в ньому, як роблять у Росії. Учора ввечері я питала в російській крамниці на Маделен, чи не можна було б дістати свіжої ікри. Але в цю пору...
Nous avons envoyé à Jules un potage russe. Notre cuisinier n’est pas fort pour le reste, mais il fait des potages comme personne. Ce sont des bouillons merveilleux; surtout les bouillons de volaille, comme celui qu’on a envoyé, et la poule était dedans comme on fait en Russie. J’ai demandé hier soir au magasin russe de la Madeleine s’il n’y aurait pas moyen d’avoir du caviar frais. Mais en cette saison...
Ні, ви тільки уявіть, що я сама йду до крамниці.
Non me voyez-vous allant moi-méme dans un magasin.
Я, що велю купувати собі рукавички й рушаю кудись лише тоді, коли треба приміряти сукню.
Moi qui fais acheter mes gants et qui ne se dérange que lorsqu’il faut essayer une robe.
Розалі каже, що він мені віддячить за це наступного року, буде здоровий і членом журі. Ця славна Розалі мене добре знає й відає, що в мене завжди є свої дрібні розрахунки. Але не цього разу. Ні, слово честі, це геть безкорисливо.
Rosalie dit qu’il me revaudra ça, l’année prochaine et sera bien portant et membre du jury. Cette bonne Rosalie me connaît bien et sait que j’ai des petits calculs toujours. Mais pas cette fois. Non parole d’honneur, c’est tout à fait désintéressé.
Мене тішить по-материнському дбати й думати про юшки. Мене, яка ненавидить морочитися такими речами.
Ça m’amuse d’être maternelle et de penser à des potages. Moi qui hais m’occuper de ces choses.
Мені здається, що я зволю зійти на нижчий щабель і що це дуже гарно.
Il me semble que je daigne descendre et que c’est très beau.
Якби він хоч був мені за це вдячний. Тільки ці пані такі дурні, вони одразу ж уявлять собі...
S’il m’en savait gré au moins. Seulement ces dames sont si bêtes, elles vont tout de suite s’imaginer...
Через те, що я заходжу до крамнички, або через те, що я пішла до буфетної сама подивитися на юшку. Це правда, що для мене це доволі незвичайно, але мені це здається цілком простим! А ці пані кидаються в це стрімголов, мені досить висловити думку, щоб вони її перебільшили, мені досить натякнути на якусь манеру, щоб вони...
Parce que j’entre dans une boutique ou parce que je suis allée à l’office voir moi-même le potage. C’est vrai que c’est assez extraordinaire pour moi, mais enfin ça me paraît tout simple ! Quant à ces dames elles s’y jettent tête baissée, je n’ai qu’à exprimer une opinion pour qu’elles l’exagèrent, je n’ai qu’à indiquer une manière d’être pour qu’elles...
Так, коли це їм аж ніяк не заважає, коли це їх тішить. Бо Жюль їх тішить!.. і якщо вони побачать, що він тішить і мене, іншого бога вже не буде. Усе буде задля Жюля. Уже й так. Аби лиш він зволив прийняти нашу шану.
Oui, quand ça ne les gêne en rien, quand ça les amuse. Car Jules les amuse !... et si elles voient qu’il m’amuse aussi il n’y aura pas d’autre dieu. Tout sera pour Jules. C’est déjà comme ça. Pourvu qu’il daigne accepter nos hommages.
Зрештою...
Enfin...
він був такий у захваті від вишитої серветки! Ніщо не потішило мене так, сказав він учора, нічого не могло бути любішого, я був далеко, хворий, а про мене подумали!
il a été si ravi de la serviette brodée ! Rien ne m’a fait autant plaisir, a t-il dit hier, rien ne pouvait être plus aimable, j’étais loin, malade, et on a pensé à moi !
Він обізвав журі віслюками!
Il a traité le jury de mules !
Бо ж вони погано мене розмістили!
Car enfin ils m’ont mal placée !
Так, вони погано мене розмістили! Біля дверей! У місці, де полотно щомиті могли проштрикнути. Як це! Через те, що я надсилаю лише невелику картину!
Oui, ils m’ont mal placé ! Près d’une porte ! A un endroit ou la toile pouvait être crevée à chaque instant. Comment ! parce que je n’envoie qu’un petit tableau !
Невелика картина — а чи відомо, що то означає написати невелику картину, як ця! Я б на них подивилася! Ті, хто такі писав, знають! І через те, що моє полотно не «значне», вони ставлять його біля дверей! Люди, які знають, що мене нема, що я нездужаю... Усілякі підстави бути ввічливими, бути любʼязними, розмістити мене шанобливо; так, митці й друзі так і зробили б, але вони — віслюки! А віслюки цього ніколи не зроблять! Ах! Я ще ніколи не висловила всього, що про це думаю.
Un petit tableau, sait-on ce que c’est que de faire un petit tableau comme celui-là ! Mais je voudrais les y voir ! Ceux qui en ont fait le savent ! et parce que ma toile n’est pas « importante » ils la placent près d’une porte ! Des gens qui savent que je suis absente, que je suis souffrante... Toutes sortes de raison pour être polis, pour être aimables, me placer respectueusement; oui des artistes et des amis l’auraient fait mais eux ce sont des mules ! Et les mules ne le feront jamais ! Ah ! je n’en ai jamais tout dit là-dessus.
Це щоб довести вам, наскільки варто перейматися їхніми віслючими судженнями!
C’est pour vous prouver à quel point il faut s’inquiéter de leurs jugements de mules !
Десятеро з них знають, що мають, а решта!..
Il y en a dix qui savent ce qu’ils ont et les autres !..
— Та добродію, я не побиваюся за їхньою медаллю... тільки тому, що це було несправедливо, її дали якимось...
- Mais monsieur je ne suis pas en peine de leur médaille... seulement c’est parce que ce n’était pas juste, on en a donné à des...
На слові справедливо він усміхнувся так, що це краще за всі промови показало мені, що на справедливість і справді треба перестати розраховувати.
Au mot de juste il a eu un sourire qui m’a appris mieux que tous les discours qu’il faut vraiment renoncer à compter sur la justice.
Як, справді? Він каже, що справедливість можна знайти в трьох-чотирьох людей, але ніколи — у сорока.
Quoi vraiment ? Il dit qu’on peut trouver la justice auprès de trois ou quatre hommes mais jamais auprès de quarante.
Я-актор питаю себе: Як, невже треба перестати вірити в справедливість!
Moi-acteur je me demande : Comment, faut-il donc ne plus croire à la justice !
А я-глядач відповідає: Як, дівчино моя, невже ти й справді в неї віриш?
Et moi-spectateur répond : Comment ma famille y crois-tu donc vraiment ?
Що ж, так, присягаюся, що вірю, але добре бачу, що від неї доведеться відмовитися.
Eh bien oui, je vous jure que j’y crois, mais vois bien qu’il faudra y renoncer.
Гаразд! Розалі, несучи юшку, бачила покоївку, яка розповіла їй, що пані Маккей учора прислала овочеве заливне!
Bon ! Rosalie en portant le potage a donc vu la bonne qui lui a raconté que Mme Mackay avait envoyé hier un aspic de légumes !
— Це дім, сказала вона, де дуже люблять пана, як і у вас.
- C’est une maison, a-t-elle dit, où on aime beaucoup Monsieur, comme chez vous.
Я не ревнива, але це відбиває в мене охоту до куховарства. Тьфу!
Je ne suis pas jalouse, mais ça me dégoûte de la cuisine. Pouah !
То ось що я хотіла б знати. Вони обожнюють одне одного, гаразд. Він хворий, мов пес, і їде до Алжиру з матірʼю. А дама лишається тут, дає бали, влаштовує свій особняк і свої стайні.
Alors, je voudrais savoir ? Ils s’adorent, c’est bien. Il est malade comme un chien et part pour l’Algérie avec sa mère. La dame reste ici, donne des bals, installe son hôtel et ses écuries.
Я думала, що це скінчилося. Він повертається, а вона не весь час у нього, зрештою... Мати. Але вони друзі, заливне тому свідок. А покоївку, що в Бастьєнів, прилаштувала туди рік тому прислуга Маккей. І коли ця доброчесна особа дає бал, Жюлева покоївка йде помагати її слугам. Усе це є
J’ai cru que c’était fini. Il revient et elle n’est pas tout le temps chez lui, du reste... La mère , Mais ils sont amis, l’aspic en fait foi. Et la bonne qui est chez les Bastien a été placée là depuis un an par les domestiques de la Mackay. Et lorsque cette vertueuse personne donne un bal la bonne de Jules va aider ses domestiques. Tout ça c’est
А коли він по шість-сім місяців сидить у Дамвіллері, вона ж туди не їздить?.. Зрештою, якщо це не скінчилося, то чому вона не буває з ним частіше? Можна було б подумати, що це дама, яка боїться скомпрометувати себе? Ну ж бо... Що це означає?
Et lorsqu’il reste six ou sept mois à Damvillers, elle n’y va donc pas ?.. Enfin si ce n’est pas fini pourquoi n’est-elle pas davantage avec lui ? On dirait vraiment une dame qui craint de se compromettre ? Voyons... Qu’est-ce que ça veut dire ?
Я нічого в цьому не розумію.
Je n’y comprends rien.
Маккей чи приятелі-чоловіки — байдуже... коли вже його так панькають... Я залюбки буду геть мила, але не для людей, яких це не здивує. Я для нього не менш добра, ніж інші. Тож нема мені підстав там бути. Якби він був покинутий, тоді інша річ, а так... Ні. Отже, вони листуються... або принаймні її одразу сповістили, гаразд, мене теж. Але зрештою — на чому ж вони стоять? Коханий чоловік, такий хворий, мені здається... О! Може, вона буває там щодня, та що я зрештою про це знаю? Ну а мати? А якщо Маккей удає велику даму? Тоді все гаразд. Як вона пояснює йому свій статок? Може, Бастьєн не надто щепетильний? Чи обдурений, як стільки інших? Чи, може, пані Маккей чиста, і все, що кажуть, — то лиш наклепи?
La Mackay ou des amis mâles peu importe... du moment ou on le gâte à ce point... Je veux bien être tout à fait gentille mais, pas pour des gens que ça n’étonnera pas. Je suis pour lui aussi bonne que d’autres. Je n’ai donc pas de raison d’être là. S’il était abandonné alors ce serait autre chose mais comme ça... Non. Ils sont donc en correspondance... ou du moins elle a été avertie tout de suite, bien, moi aussi. Mais enfin où en sont-ils ? Un homme aimé qui est si malade, il me semble... Oh ! elle y est peut-être tous les jours, qu’est-ce que j’en sais après tout ? Eh bien et la mère ? Mais si la Mackay pose à la grande dame ? Alors c’est très bien. Comment lui explique t-elle sa fortune ? Bastien ne serait-il pas scrupuleux ? Ou bien dupe comme tant d’autres ? Ou bien Mme Mackay est-elle pure et tout ce qu’on dit ne serait alors que des calomnies ?
А може, вона успадкувала від якогось родича? Усе можливо. Вона бувала в Картрайт, але більше туди не ходить. Я теж бувала в Картрайт, і про мене теж можна наплести дурниць, надто шість-сім років тому! І все ж!
Et elle aura hérité de quelque parent ? Tout est possible. Elle a été chez la Cartwright mais elle n’y va plus. Moi aussi j’ai été chez la Cartwright et de moi aussi on peut dire des bêtises surtout il y a six, sept ans ! Et pourtant !
Я б мала менше за будь-кого вірити тому, що кажуть? А проте чоловіки казали мамі, що ця цнотлива Офелія була б гідна головувати в дамах-патронесах нічліжки для бездомних... у найгрубішому значенні цього слова.
Je devrais moins que personne croire ce qu’on dit ? Pourtant des hommes ont dit à maman que cette chaste Ophélie était digne d’être présidente des dames patronnesses de l’œuvre de l’hospitalité de nuit... dans le sens le plus cru du mot.
То що ж? Гаразд, можливо, це в минулому, і тепер вона забагатіла й працює вже хіба що як аматорка...
Alors ? Bien, c’est peu être passé et maintenant elle a fait fortune et ne travaille plus qu’en amateur...
А далі?
Et puis ?
Губишся в здогадах.
On se perd en conjectures.
Досить куховарства. Досить.
Assez de cuisine. Assez.
Найдивніше те, що я бачу вади в Бастьєновому живопису. Я дивлюся на його картини й думаю, що ось це чи те треба було б інакше... як коли я дивлюся на те, що роблю сама.
Ce qu’il y a de drôle c’est que je vois des défauts à la peinture de Bastien. Je regarde ses tableaux et je pense qu’il aurait fallu ceci ou cela autrement... comme quand je regarde ce que je fais moi-même.
На моїй хустинці дві краплі крові. Я пишу Потенові. Навіщо.
Il y a deux gouttes de sang sur mon mouchoir. J’écris à Potain. A quoi bon.
Чи я й справді хочу жити? Моє життя нічого не варте, і ніщо мене з ним не повʼязує.
Est-ce que je tiens vraiment à vivre ? Ma vie ne vaut rien et rien ne m’y attache.
До Нейї сьогодні ввечері з Ґаярами, священником і його шістнадцятирічною донькою. Поки ми їхали туди, усе було ще нічого; було навіть дві приємні зупинки. Одна біля човнів, друга біля залізниці. Але повернення! Усі втомлені, і розмова страшенно мляво тягнеться. А я думаю про інше. А пан Ґаяр кудись вислизнув. Дістане добрячого прочухана від дружини.
A Neuilly ce soir avec les Gaillard, le pope et sa fille qui a seize ans. Tant qu’il s’est agi d’aller en avant ce n’était encore rien; il y a même eu deux stations agréables. Une aux bateaux et l’autre au chemin de fer. Mais le retour ! Tout le monde est fatigué et la conversation est terriblement languissante. Moi je pense à autre chose. Et M. Gaillard s’est esquivé. Il recevra une bonne trempe de son épouse.
А мама, як і в усіх випадках, коли треба бути веселою, похмура й зловісна.
Quant à maman elle est comme à toutes les occasions où il faut être gai, elle est lugubre et sinistre.
Ах! Яке ж жалюгідне це життя, як Мопассан має рацію. А він же чоловік, йому тридцять три роки, він кохав і... усе, що з того випливає. Він знає все. І не знайшов нічого, крім порожнечі!
Ah ! quelle misère que la vie, comme Maupassant a raison. Et lui est un homme pourtant, il a trente-trois ans, il a été amoureux et... tout ce qui s’ensuit. Il sait tout. Et il n’a trouvé que le néant !
А я? Мистецтво? Я вже не знаю, що робити. Нова картина мене оживить, а поки що я почуваюся ніби пропащою!
Et moi ? l’art ? Je ne sais plus que faire. Un nouveau tableau me ranimera, en attendant je me sens comme perdue !
Я прочитала «Сафо» і знаю, що таке співжиття... А ще пані Маккей чарівна, тепер у неї весь можливий блиск, бо багата й удає світську жінку. А хвора мавпа з вулиці Лежандр від неї шаленіє. Якою ж загребущою натурою треба бути, щоб хотіти всього без поділу! Та що мені до того! Ми друзі, він вважає, що я талановита, і я йому до душі. Чого ще треба? Ну ось бачите! Зрештою, чого ж я хочу? Чого? Чого? Чого?
J’ai lu Sapho et je sais ce que c’est qu’un collage... Et puis Mme Mackay est charmante, elle a maintenant tous les prestiges puisqu’elle est riche et qu’elle pose à la femme du monde. Et le singe malade de la rue Legendre en est fou. Faut-il avoir une nature envahissante pour vouloir tout sans partage ! Qu’est-ce que ça me fiche ! Nous sommes amis, il trouve que j’ai du talent et il m’aime bien. Que faut-il de plus ? Eh bien vous voyez ! Enfin qu’est-ce que je voudrais ? Quoi ? Quoi ? Quoi ?
Щоб він позбувся Офелії, щоб я навідувала його й розраджувала хворого і щоб він кінець кінцем мене покохав.
Qu’il soit débarrassé d’Ophélie, que j’aille le voir et le réconforter malade et qu’il finisse par m’aimer.
Ось так. Це чітко й це правда.
Voilà. C’est net et c’est vrai.
Саме так і треба казати речі, замість того щоб ходити манівцями.
C’est comme ça qu’on doit dire les choses au lieu de tourner autour.
А тепер, якщо ви спитаєте, чому я цього хочу? Що ж, бо життя сумне, і мені здається, що це було б чимось добрим.
Maintenant si vous me demandez pourquoi je veux ça ? Eh bien parce que la vie est triste et qu’il me semble que ce serait quelque chose de bon.
[Один нерозбірливий рядок] хворої дитини.
[une ligne Illisible] d’enfant malade.