❦
Вівторок, 22 квітня 1884
Іду до Жюліана, і він каже: медаль — як про річ цілком можливу. Це мене захоплює, і я почуваюся готовою творити картини, статуї та книжки, негайно. Надто ж книжки.Mardi 22 avril 1884 Je vais voir Julian et il dit: médaille, comme une chose possible. Ça m’enchante et je me sens prête à faire des tableaux, des statues et des livres, tout de suite. Des livres surtout.
Хіба ж це життя! Нікого не бачити, нікуди не ходити!!! Навіщо ж тоді!!
Ce n’est pas une vie cela ! Ne voir personne, n’aller nulle part !!! A quoi bon alors !!
Боже мій, я вже казала це тисячу разів, але бувають хвилини, коли треба повторити ще раз. настільки
Mon Dieu je l’ai déjà dit mille fois mais il y a des moments où il faut le répéter encore. tellement
Похована живцем, а тепер — напівмертва.
Enterrée vivante, et maintenant à moitié morte.
Змилуйся, Господи!
Miséricorde !