❦
Вівторок, 10 червня 1884
Mardi 10 juin 1884
Сьогодні зранку я відвідала Канроберів. Ми, як завжди, ніжні друзі, і це справді добрі люди. Маршальша хоче, щоб я написала портрет маршала. У нього вже є один, роботи Неллі Жакмар.
J’ai été voir les Canrobert ce matin. Nous sommes toujours tendrement amis et ce sont de vrais braves gens. La maréchale veut que je fasse le portrait du maréchal. Il en a déjà un par Nelly Jacquemart.
А ось «Борці» дозрівають. По обіді я ходила подивитися на них на Монмартр. Боже мій, яка ж цікава вулиця! Обличчя людей, особливості кожного, те, як пірнаєш у незнані душі. Оживити все це, чи радше схопити життя кожного! Творять бій римських гладіаторів, яких ніхто ніколи не бачив, із паризькими натурниками; то чому б не зробити паризьких борців із паризького простолюду — за пʼять-шість століть це стане старожитністю, і тодішні дурні їх шануватимуть.
Mais c’est les Lutteurs qui mûrissent. J’ai été en voir à Montmartre l’après-midi. Mon Dieu que c’est donc intéressant la rue ! Les physionomies des gens, les particularités de chacun, les plongeons que l’on fait dans les âmes inconnues. Faire vivre tout ça ou plutôt saisir la vie de chacun ! On fait un combat de Gladiateurs romains qu’on a jamais vus, avec des modèles parisiens; pourquoi ne pas faire des lutteurs de Paris avec la plèbe de Paris, dans cinq ou six siècles ce sera antique et les imbéciles d’alors les vénéreront.