❦
Понеділок, 5 травня 1884
Померти. Це слово легко вимовити й написати.Mourir. C’est un mot qu’on dit et qu’on écrit facilement.
Але думати, вірити, що скоро помреш? Чи я в це вірю? Ні, але боюся цього.
Mais penser, croire qu’on va mourir bientôt ? Est-ce que je le crois ? Non, mais je le crains.
Нема чого це від себе приховувати. У мене сухоти. Права легеня доволі зруйнована, а ліва ось уже рік як починає потроху руйнуватися. Обидва боки. Зрештою, за іншої статури я була б майже худа. Очевидно, що я повніша за більшість тих шкап, яких називають панночками, але я вже не така, як раніше.
Il n’y a pas à se le dissimuler. Je suis poitrinaire. Le poumon droit est assez abîmé et le gauche commence à s’abîmer un peu depuis un an. Les deux côtés. Enfin avec une autre structure je serais presque maigre. Il est évident que je suis plus ronde que la plupart de ces rosses qu’on appelle jeunes filles mais je ne suis plus comme avant.
Ще рік тому я була розкішна, без жиру й без огрядності. Тепер руки вже не пружні, а вгорі, біля плечей, замість гарного, зовсім округлого плеча намацуєш кістку. Я розглядаю себе щоранку, коли купаюся. Стегна ще гарні, але вже починають проступати мʼязи коліна. Ноги гарні, і дивна річ — литка така ж повна, як у Діни, у якої ноги й руки однакової товщини. Словом, я уражена, без вороття.
Il y a un an encore j’étais superbe sans graisse et sans embompoint. Maintenant les bras ne sont plus fermes et en haut vers les épaules on sent l’os au lieu de voir une épaule toute ronde et d’une belle forme. Je me regarde tous les matins en me baignant. Les hanches sont encore belles mais on commence à voir les muscles du genou. Les jambes sont bien et ce qui est curieux c’est que le mollet est aussi gros que celui de Dina qui a les jambes et les bras de la même grosseur. Enfin je suis atteinte, sans retour.
Але ж, жалюгідне створіння, лікуйся!! Та я лікуюся, і то ґрунтовно. Я припекла собі обидва боки грудей, чотири місяці не зможу носити декольте. І час від часу доведеться повторювати ці припікання, щоб я протрималася. Про одужання й мови нема.
Mais misérable créature soigne-toi !! Mais je me soigne, et à fond. Je me suis brûlée les deux côtés de la poitrine, je ne pourrai plus me décolleter pendant quatre mois. Et il faudra recommencer ses brûlures de temps en temps pour que je dure. Il n’est pas question de guérir.
Здається, ніби я малюю все найчорнішими барвами, але ні, це просто правда.
J’ai l’air de pousser au noir mais non, c’est seulement vrai.
Та окрім припікань є ще стільки всього! Я це роблю. Рибʼячий жир, мишʼяк, козяче молоко. Мені купили козу. Але... Зрештою, я б іще протягла, але я приречена.
Mais à part les brûlures il y a tant de choses ! Je les fais. Huile de foie de morue, arsenic, lait de chèvre. On m’a acheté une chèvre. Mais... Enfin je me prolongerais, mais je suis perdue.
До того ж мене надто допікали. Я від цього вмираю, це логічно, але це жахливо.
Aussi j’ai été trop tracassée. J’en meurs, c’est logique mais c’est horrible.
А в житті стільки цікавого! Самі лиш книжки!
Et il y a tant de choses intéressantes dans la vie ! Les lectures seules !
Мені щойно принесли повного Золя, повного Ренана й кілька томів Тена; «Революцію» Тена я ставлю вище за «Революцію» Мішле. Мішле туманний і розпливчастий, і попри всю його схильність до піднесеного, революція мені миліша після читання Тена, ніж Мішле, хоча Тен, кажуть, прагнув показати її в потворному світлі.
On vient de m’apporter Zola complet, Renan complet et des volumes de Taine, je préfère La révolution de Taine à celle de Michelet. Michelet est nuageux et cotonneux et malgré son parti-pris du sublime j’aime mieux la révolution après avoir lu Taine que Michelet, bien que Taine ait voulu montrer en laid à ce qu’on dit.
А живопис!
Et la peinture !
Ось коли хотілося б вірити в доброго Бога, що приходить і все залагоджує!
Voilà où on voudrait croire à un Bon Dieu qui vient et arrange tout !