❦
Понеділок, 19 травня 1884
Lundi 19 mai 1884
Без сну. Я була надто збуджена, зараз пʼята ранку.
Sans dormir. J’étais trop énervée, il est cinq heures du matin.
Пишучи, я трохи заспокоїлася.
Je me suis un peu calmée en écrivant.
Ні, послухайте, це гнітюче. Це буде мені наукою — казати їм бодай щось. Та й справді, що за думка — розповідати їм, що я пишу архітекторові інтимні речі й мрію його врятувати! Ах! Бідолашна моя. Це мов букет ніжних квітів, на який сіли. Але ж і дурна я, що це розповіла. Хоча, оскільки це річ така проста, така чесна, така чиста, я, кажучи це, навіть не думала про якісь... земні почуття...
Non écoutez, c’est désolant. Ça m’apprendra à leur dire quoique ce soit. Mais aussi quelle idée de leur raconter que j’écris à l’architecte des choses intimes et que je rêve de le sauver ! Ah ! ma pauvre petite. C’est un bouquet de fleurs délicates sur lequel on s’est assis. Mais c’est que je suis sotte de raconter ça. Pourtant comme c’est une chose si simple, si honnête, si pure, je ne pensais même pas à des... sentiments terrestres en le disant...
Це буде тобі наукою. Але мама таки дурна, і я лютую тим дужче, що вона змусила мене дати це зрозуміти тим, хто був тут учора. Це принизливо.
Ça t’apprendra. Mais vraiment maman est bête et je suis d’autant plus enragée qu’elle m’a forcée à le faire comprendre à ceux qui était là hier. C’est humiliant.
Зрештою... Це незбагненно. Ми сваримося ціле життя, і ось вона надумала встрявати в мої... почуття.
Enfin... C’est inconcevable. Nous nous querellons toute la vie et voilà qu’elle s’imagine de se fourrer dans mes... sentiments.
Ах! Хай йому грець!
Ah ! sacré-nom d’un chien !
І це завжди так позбавлено такту й делікатності, що я виходжу з цього мов обдерта до живого. Це речі надто крихкі, навіть найніжніший, найулюбленіший із друзів може виявитися надто важкоруким, торкаючись їх, а мама мені не подруга. Це мама, я люблю її, бо це мама, бо так заведено, але особисто вона лише дратує мене й ранить.
Et c’est toujours si dépourvu de tact et de délicatesse que j’en sors écorchée. Ce sont des choses trop fragiles, le plus tendre, le plus aimé des amis risquerait d’avoir la main lourde en y touchant et maman n’est pas mon amie. C’est maman, je l’aime parce que c’est maman, parce c’est l’habitude, mais personnellement elle ne fait que m’irriter et me froisser.
І буде дедалі гірше. Бо вона мене обожнює й до краю боїться мені не догодити, через що незграбності й дурниці подвоюються, адже в глибині душі в неї непохитне переконання, що вона дуже розумна, а я — дитина. Усе це непоправне.
Et ça ira de mal en pis. Car elle m’adore et a peur de me déplaire à un point extrême, ce qui fait que les maladresses et les bêtises redoublent, car au fond il y a l’inaltérable conviction qu’elle est très intelligente et que je suis un enfant. Tout ça est irréparable.
Бо ці пані надто простодушні. Приклад: я пʼю козяче молоко, щоб поправитися, і пʼю його із задоволенням. Гаразд, сьогодні ввечері Діна велить подоїти козу (коза живе в оранжереї, на сходах і в саду), і оскільки вона знає, що я терпіти не можу, коли мені кажуть, що робити, вона заходиться плести хитрощі, щоб я не помітила, що вона нагадує мені випити молоко.
C’est que ces dames sont trop simples. Exemple: je prends du lait de chèvre pour engraisser et je le prends avec plaisir. Bon, ce soir Dina dit de faire traire la chèvre (la chèvre habite la serre, l’escalier et le jardin) et comme elle sait que je déteste qu’on me dise ce que je dois faire elle se met à raconter des finesses pour que je ne m’aperçoive pas qu’elle me rappelle de prendre mon lait.
Вони так допекли мені ліками й піклуванням, що досить їм сказати: зроби те-то — і я стаю дибки, мов скажена. Саме так вони змушували мене робити надзвичайно дурні речі. Тож, боячись відвернути мене від моєї кози й водночас бажаючи нагадати мені випити молоко... Хитрощі, які я одразу розкушую і які мене обурюють.
Elles m’ont tellement embêtée de médecines et de soins qu’il suffit qu’elles me disent: fais telle chose pour que je me cabre comme une enragée. C’est ainsi qu’elles m’ont fait faire des choses très sottes. Alors craignant de me dégoûter de ma chèvre et désirant en même temps me rappeler de le prendre... Des finasseries que je vois tout de suite et qui m’exaspèrent.
Ах! У домі невесело. Я працюю вісім, девʼять, ба навіть десять годин, спускаюся вечеряти, і за дві години мене вкрай розлючують. Тож існування це нелегке, я його не витримаю. Самої праці досить, а ще й бути зацькованою та засмученою в ту годину, коли я їм, і в ту годину чи дві, коли мала б відпочивати!
Ah ! la maison n’est pas drôle. Je passe huit, neuf et même dix heures à travailler, je descends dîner et en deux heures on m’enrage à fond. De sorte que voilà une existence difficile, je n’y résisterai pas. Le travail suffit, mais être tracassée et désolée pendant l’heure où je mange et l’heure ou les deux heures pendant lesquelles je devrais me reposer II
Ось уже тиждень я нічого не роблю, і все це! Ах, лихо.
Depuis huit jours je ne fais rien et tout cela ! Ah misère.
Мама вже занадто...
Maman est par trop...
Приклад: уявіть, що почесну медаль дають Бугро. Природно, я вигукую, що це неподобство, ганьба, що я обурена, розлючена, тощо.
Exemple, supposez qu’on donne la médaille d’honneur à Bouguereau. Naturellement je m’écrie que c’est une indignité, une honte, que j’en suis révoltée, furieuse etc.
Мама: — Та ні, та ні, не хвилюйся так! Ах! Боже мій, та йому її й не давали! Це неправда! Він її не отримав! А якщо й дали, то навмисне, знають твій характер, знають, що ти лютуватимеш, тож зробили це навмисне, а ти даєшся їм на гачок, мов мала дурепа, ну ж бо. Це навіть не карикатура, це просто передчасно, зачекайте, доки Бугро дістане свою почесну медаль, і побачите.
Maman : - Mais non, mais non ne t’agite pas ainsi ! Ah ! mon Dieu, mais on ne l’a lui a pas donnée ! Ce n’est pas vrai ! Il ne l’a pas ! Et si on l’a lui a donnée c’est exprès, on connaît ton caractère, on sait que tu va en rager et on l’a fait exprès et toi tu te laisses prendre comme une petite sotte, voyons. Ce n’est pas même une charge, c’est seulement prématuré, attendez que Bouguereau ait sa médaille d’honneur et vous verrez.
Інший приклад. Роман жалюгідного пана Оне, який тепер у моді, витримує бозна-скільки видань.
Autre exemple. Le roman du pitoyable M. Ohnet qui est à la mode maintenant, atteint je ne sais combien d’éditions.
Природно, я підскакую: як, оце пожива для більшості, оце те, що люблять, о часи, о звичаї!1 Бʼюся об заклад, що мама знову заведе тираду про Бугро чи щось подібне. Це вже бувало з багатьох приводів. Вона боїться, що я зламаюся, що помру від найменшого струсу, і у своїй безмежній наївності хоче вберегти мене засобами, які зрештою доведуть мене до нападу гарячкового маячіння.
Naturellement je bondis: comment voilà la pâture de la majorité, voilà ce qu’on préfère, o tempra, o mores ! Voulez-vous parier que maman recommence la tirade Bouguereau ou à peu près. C’est déjà arrivé pour plusieurs choses. Elle a peur que je me casse, que je meure du moindre choc et dans son immense naïveté veut me préserver par des moyens qui finiront par me donner un accès de fièvre chaude.
Приходить хтось — X, Y чи Z — і каже: знаєте, бал у Ларошфуко був чудовий. Я хмурнію. Мама це бачить і за пʼять хвилин при мені ніби ненароком розповідає щось, що мало б знеславити цей бал у моїх очах, а то й візьметься доводити, що балу взагалі не було. Таке бувало. Дитячі вигадки й викрути, а я аж піною вкриваюся, бачачи, що мене вважають здатною це проковтнути!!
Arrive X, Y ou Z et dit: vous savez le bal des La Rochefoucauld était superbe. Je m’assombris. Maman le voit et cinq minutes pus tard raconte devant moi comme par hasard quelque chose qui doit déconsidérer ce bal dans mon esprit à moins qu’elle n’entreprenne de prouver que le bal n’a pas eu lieu du tout. C’est arrivé. Des inventions et des défaites enfantines et moi j’écume de voir qu’on croit que je peux gober ça II!
Примітки
В оригіналі латиною: «o tempra, o mores !» (так у Марі; правильно O tempora, o mores!). Славетний вигук Цицерона (In Catilinam, I.1), ужитий тут як нарікання на літературний смак публіки. ↩