Це велике горе, про яке не знає ніхто, крім Жюліана. Отже, я їду.
Я ходила до Жюліана, і ми довго й серйозно розмовляли. Він каже, що я роблю дурницю, їдучи до Росії. Лікарі посилають вас на Південь, а ви вирушаєте...
Мама подарувала Тоні щось на кшталт халата з каракулю, ми на хвильку його в нього вбрали; ці добрі люди ніколи не бачили моїх рук, тож я красуюся...
Здається, він художник так само, як Енгр був скрипалем...
Батько й мама думають, що мене засмучує сказане Потеном, а я не можу зізнатися, в чому річ. Але я добряче плачу; без гримас і ридань, гарні великі...
Сьогодні вранці я закінчила портрет малої Морель; Вільв'єй був тут, прийшла її мати, моя родина та Алексіс. Потім по обіді приходить княгиня та пані...
Годі й уявити мої клопоти. Про хворобу говорять, аж поки горло пересохне, кожен висловлює свою думку; мама каже, що Мон-Дор мені зашкодив, бо я...
Дзвенить дзвоник, ми біжимо до вагона; квитків мені не взяли, і вони сідають у звичайне купе (чого я б не зробила); я теж хочу сісти, але двері...
До того ж я ідіотка! Ельсніц плаче й благає мене лишитися, гадаючи, що ця подорож — моя могила і що страшний пан Башкирцев затримає мене там.
Гадаю, стан, у якому я перебуваю, нарешті зробив диво: вони всі зрозуміли, що мої нарікання не були примхами розпещеної дівчинки. П'ять чи шість...
Ґабріель весь час із нами; учора він приніс запрошення від пані д'Обіньї, дружини секретаря французького посольства, але оскільки ми туди не пішли,...
Поль та Олександр приїхали зустрічати нас самі, і кімнат у готелі навіть не замовили, гадаючи, що ми поїдемо просто на село. Жах.
Якби я лишилася в Парижі, то плакала б, що мене немає тут. Ну й гарно ж мені. А втім, я дуже бліда, ледь рожева, очі цікаві, руки наче зі слонової...
Гарна погода, бузок у цвіту, весна чарівна, але надто прохолодна для моєї клятої туші.
Нікого не запрошували, як я й хотіла, але люди все одно поприходили. Пан Устимович, предводитель дворянства, Олександр та малий Етьєн, його син;...
Я написала тітці, Ельсніцові, княгині, Ґавіні, Сент-Аманові.
Чи ж не страхіття. Не кажучи вже про батька, якому вісімдесят п'ять років, і про матір, яких бідолашний Тоні так боявся втратити. А пан Жорж живе!!!!...
Я цілий день надворі й роблю етюди, погода дуже гарна. Я не можу собі уявити, що цей чоловік, іще такий молодий, може померти... а проте він...
Водночас із телеграмою надходить лист від Жюліана з доброю новиною.
Ні, це справді смішно, і мені цього вже по горло. Справа не в цьому обіді, адже, зрештою, це пристойно, а в усьому. Що він іще приходить мені казати?...
Мама, Поль, Ніні, тато, Міша, Діна й Сперандіо лишаються тут частину дня. Діна вбралася селянкою (ніс напудрений), їй це личить, але в неї цей...
Сьогодні я працюю, другий день, але дощ іде разів десять на день, і ми ховаємося в павільйоні за кожною зливою, прибираємо полотно, мольберт, а потім...
Я малюю, інші підходять побалакати чи пограти в карти біля мене. Словом... батько мене дратує, не знаю чому, але я згадую свою подорож п'ять років...
Навіщо було обманювати мене три тижні, навіщо тягти? Невідомо, просто так... Я, мовляв, думала, що діятиме Скебінський (він давно вже відповів їй, що...
Поль і Ніні поїхали на віллу (маєток мами за п'ять годин їзди звідси), а пан і пані в Полтаві. Нас лишається четверо: княгиня, Діна, Сперандіо і я....
Обидва мої дядьки, Етьєн і Володимир, тут. Володимир має дуже кумедний хист до перекривляння.
Потім, після 20-го, вирушимо в подорож до Італії. Цього року я віддала перевагу Патті, але наступного року я подорожуватиму. Княгиня Ерістова, я,...
Ідеться про мій від'їзд, у який, здається, ніхто не вірить.
Княгиня, як завжди, обурюється по-батьківськи: небо дало мені все, каже вона, а я невдоволена.
І то ще якби він був бідний.
Чарівне місячне сяйво, ми всі лишаємося під балконом погомоніти. Приїхав Міша. Але вдень було дуже нервово, ми мало одне одного не гризли.
Отож, після тисячі вагань ми наважуємося. Ви й не уявляєте, це ціла історія! І задля чого? І, може, краще було б не їхати! Бо ж, зрештою, як воно...
Зрештою, ми снідаємо в Олександра й напиваємося. Тут без цього не обходяться, я в жаху. Ах! я хочу поїхати, тут усе гидке! О! а мої дядьки — вони...
Потім родина, нас чотирнадцятеро.
Поль майже завжди похмурий, пані байдужа у своєму вдоволенні від досягнутої мети. Вона заміжня — це все, чого прагнуть тутешні дівчата. Я ніколи не...
Я поділилася своїми міркуваннями про молодят із самими молодятами, і вони, запевняю вас, уже мають миліший вигляд.
очах і що він оцінить цілком справжні (без подвійного сенсу) принади Діни, яка чарівна, має волосся золотаве, мов жито, і сліпучу шкіру, відколи дбає...
Отже, ідеться про ці Суми, які не є губернським центром, як Полтава, але Полтава — найбрудніше й найзанедбаніше з міст, там справді розчаровуєшся в...
Коли їх назбиралося достатньо, а надто такого змісту, якого бажав Олександр, він прийшов показати їх Толкачеві, який рвав на собі бороду, але мусив...
Свавілля й розбій годі й уявити! Приховали копії актів та угод, складених Романовим у той самий час, коли намагаються довести, що він був...
Олександр пропонує мені одну оборудку. Він продасть один з маєтків за двісті тисяч карбованців, а те, що візьме понад це, буде йому. Оренду інших...
Соборів та монастирів дуже багато, справді, їх тут аж по три-чотири поспіль. Усе це з безліччю, безліччю золочених бань, стіни й колони побілені...
Вони з батьком на «ти», бо вісім років тому Паскевич перехворів на чорну віспу, а батько весь час доглядав його в Харкові.
Словом, від першої до п'ятої й далі я шкодувала, що не можу здійснити цю мрію, бо я цього не можу. Що сказали б там, у Росії, і навколо мене, якби я...
Вона вже продала три-чотири речі. Словом, ось вона й вибилася в люди. А я?
Отож я пішла туди сьогодні вранці, під густою вуаллю, і за гроші мене прийняли, хоч він приймає лише по обіді. Уже доволі давно я думаю, що моя...
Зрештою... Що ж до мого живопису, він каже, що раніше мене не підбадьорював, не вірячи в мене, гадаючи, що це нещаслива пристрасть, але тепер!! Моя...
Сент-Аман і Вільв'єй близько третьої. Я ходила з останньою шукати садок у Пассі; на зворотному шляху до нас навідується старий Жері, він, як усі...
Близько п'ятої з'являється це страховище Жюліан, який усе збирався прийти, — нарешті. Але все це обертається бозна-як: тітка була тут, і хоч що кажи,...
Постановка бездоганна, костюми чудові своєю достовірністю та гармонією, а Муне-Сюллі, дуже непоказний у звичайному світському вбранні, розкішний у...
Але й найлихіший з людей не був би невблаганніший! І мене катують щомиті — червоніти перед своїми, відчувати їхню запобігливість, коли вони говорять...
Правда в тому, що мені лишається тільки двадцять днів, а як піде дощ?
Це огидно, я нічого не можу робити!
І справді, мені не подобаються мої моделі. А ще я бачу це полотно виставленим на бульварі саме після виборів... А ще це такий геть не жіночий сюжет,...
Тепер я відмовляюся від картини, так, вирішено. Але скільки змарнованого часу!! Більше місяця.
Серні все ж непогана людина, а як на мене, то вона навіжена, нічого або майже нічого не розуміє і ставить такі запитання, що аж торопієш, словом,...
Нас чотирнадцятеро, і ми голосуємо за виключення командира д'Епайї та панни Друен, які обмовляли й діймали Юбертіну. Левр'є викладає факти, що...