❦
Середа, 3 серпня 1881
Після шаленої біганини в пошуках саду, де я могла б спокійно малювати, склавши зброю, я беруся ліпити голову Розалі.Mercredi 3 août 1881 Après des courses folles à la recherche d’un jardin où je pourrais peindre tranquillement, de guerre lasse je me mets à modeler la tête de Rosalie.
Близько пʼятої зʼявляється це страховище Жюліан, який усе збирався прийти, — нарешті. Але все це обертається бозна-як: тітка була тут, і хоч що кажи, а це його бентежило; я розсердилася, і він подумав, що це через те, що він назвав вади при тітці, хоча я потім усе йому сказала, щоб він так не думав.
Vers cinq heures arrive ce monstre de Julian qui devait toujours venir, enfin. Mais tout ça tourne Dieu sait comment, ma tante était là et on a beau dire ça le gênait; je me suis fâchée et il a pensé que c’est parce qu’il a dit les défauts devant ma tante, bien que je lui eusse ensuite tout dit pour qu’il le pense pas.
Зрештою, тітка пішла, і ось результат. Передусім те, що я й сама знала: поза ні гарна, ні природна, і ноги не відповідають, надто довго пояснювати. Потім сухі й абияк зроблені речі. У голові є добрі місця; тин і відра, повні води, які жінка поставила на землю, дуже добрі, здається, аж навіть шкода. Але велика догана за безцеремонність, із якою я ставлю свої моделі, я надто мало шукаю картину1. Я шукала лише окремий шматок. Зрештою, бідолашна тітка мимоволі завадила мені скористатися з науки. Коли вона пішла, Жюліан дорікнув мені, що я сказала це так нечуло, бо я була гірша за злу, майже жорстока. Негарно, неделікатно отак ранити людей... Не треба було казати, що мене аж так бентежить, коли мене виправляють у її присутності.
Enfin ma tante s’est en allée et voici le résultat. D’abord ce que je savais c’est que la pose n’est ni jolie ni naturelle et les pieds ne correspondent pas, c’es trop long à expliquer. Puis des choses sèches et bâclées. De bonnes choses dans la tête, la haie et les seaux plein d’eau que la femme a déposés par terre sont très bien paraît-il, que c’est même dommage. Mais grande réprimande pour le sans-gêne avec lequel je pose mes modèles, je cherche trop peu le tableau. Je ne cherchais que le morceau. Enfin, ma tante la pauvre a sans le vouloir empêché que je profite de la leçon. Quand elle fut partie Julian m’a reproché d’avoir dit cela si peu délicatement, car j’ai été pire que méchante, presque cruelle. Ce n’est pas gentil, ce n’est pas délicat de froisser les gens de la sorte... Je n’avais pas besoin de dire que ça me gênait si fort d’être corrigée en sa présence.
Це правда, але так само правда й те, що це справжня мука, коли хтось із твоєї родини стоїть поруч і тремтить за тебе, надає божевільної ваги звичайнісіньким речам і, зрештою... Так, це мука. Тітка не сердиться й навіть не ображена, вона надто звикла до моєї відвертості.
C’est vrai, mais c’est aussi vrai que c’est un supplice quand quelqu’un de votre famille est là à trembler pour vous, à attacher des importances folles à des choses ordinaires et enfin... Oui c’est un supplice. Ma tante n’est pas fâchée, ni même blessée, elle est trop habituée à mes franchises.
Примітки
«Tableau» проти «morceau»: важлива відмінність в академічному французькому живописі XIX століття. «Tableau» (картина) — це загальна композиція, те, як вона читається як цілісне ціле. «Morceau» (шматок, етюд) — це окремий фрагмент: добре виконаний пасаж чи фігура. Жюліан картає Марі за зосередженість на другому коштом першого. ↩