Субота, 21 травня 1881

Ще один день вагань і душевних мук!
Сьогодні вранці я закінчила портрет малої Морель; Вільвʼєй був тут, прийшла її мати, моя родина та Алексіс. Потім по обіді приходить княгиня та пані Ґавіні, усі втручаються, ми їдемо до якогось лікаря — здається, психіатра, — який приписує мені карлсбадські води!! Зрештою все це завершується вечором у цирку, куди я їду дуже шикарно вбрана, бо нас згадують у «Вольтері» серед найелегантніших світських дам. Мене називають дуже гарною «і дуже елегантною», а мого батька іменують предводителем дворянства в Росії.
Обидва Караджорджевичі з нами, а ще Кірєєвський, Ґавіні тощо тощо.
Ах! удень я була в Тоні, де застала Бометца, художника, памʼятаєте, приятеля Кайяса. Отже, ми розмовляли, і вони намагалися додати мені відваги й запевнити, що в живописі в мене все дуже добре, що мені треба лише й далі йти так, як іду, тощо тощо. Вони мають рацію, але не розуміють, як же я поспішаю... усе це, бачте... Та годі.

Примітки

«Médecin aliéniste» — лікар душевних хвороб, психіатр. ↩
Карлсбад (нині Карлові Вари, Чехія) — модний курорт, води якого призначали при хворобах травлення й печінки. ↩
«Le Voltaire» — республіканська, антиклерикальна паризька щоденна газета. ↩
Бометц — імовірно, художник Етьєн Дюжарден-Бометц (1852–1913), що підписував деякі роботи «Stephen Beaumetz»; згодом депутат і заступник державного секретаря з образотворчих мистецтв (1905–1912) (Luther College Fine Arts Collection, «Charles Henri Étienne Dujardin-Beaumetz»; Art et Décoration, 1919). ↩