❦
Неділя, 14 серпня 1881
Мені насилу вдалося заснути, а сьогодні вранці воно все ще болить, та ще й у спині, і щоразу, як я дихаю, це чортівня, а як кашляю — то подвійна чортівня. Ах! ну й гарно ж мені. Так, дуже мені гарно.Dimanche 14 août 1881 J’ai eu de la peine à m’endormir et ce matin ça fait toujours mal mais encore dans le dos et chaque fois que je respire c’est le diable et que je tousse c’est deux diables. Ah ! me voilà bien. Oui, me voilà très bien.
Тепер я відмовляюся від картини, так, вирішено. Але скільки змарнованого часу!! Більше місяця.
A present je renonce au tableau, oui, c’est dit. Mais que de temps perdu !! Plus d’un mois.
Що ж до Брезло, то в неї, підбадьореної своєю відзнакою, усе має йти добре, а в мене опустилися руки, і я втратила віру в себе.
Quant à Breslau encouragée par sa mention tout doit aller bien, moi j’ai les bras coupés et n’ai plus confiance.
Дощить.
Il pleut.
Прикро те, що мені вже нічого не хочеться. Їхати в Біарріц — навіщо? Хіба ж я можу розважатися. Зрештою, провести місяць на березі моря... а задля чого?
Ce qui est ennuyeux c’est que je n’ai plus envie de rien. Allez à Biarritz, à quoi bon ? Est-ce que je puis m’amuser. Enfin, passer un mois au bord de la mer... et pourquoi faire ?
Зрештою, я не знаю, що це означає й чому стільки вагань через звичайний етюд; тільки-но я вирішую його не робити, як мені здається, що я випускаю з рук свою долю.
Enfin je ne sais pas ce que cela veut dire et pourquoi tant d’hésitations pour une simple étude; sitôt que je décide ne pas le faire il me semble que je laisse échapper ma fortune.
А тільки-но я беруся до нього, як це мені набридає, і воно претензійне, і я його не докінчу, і піде дощ. Тоді я кидаюся в крісло й годинами сиджу, мов отупіла.
Et si tôt que je m’y mets cela m’ennuie et c’est prétentieux et je ne finirai pas et il pleuvra. Alors je me jette dans un fauteuil et reste des heures comme une abrutie.