Четвер, 19 травня 1881

Від вівторка я пишу портрет доньки славетного баритона Мореля. Їй чотирнадцять з половиною років, і вона чарівна. Її привів Вільвʼєй. Морель із дружиною мешкають у гарненькому особнячку на вулиці лорда Байрона і влаштовують мистецькі вечори, найцікавіші, які тільки бувають, куди ходять і деякі світські дами. Учора Сент-Аман прийшов до майстерні з Морелем, а сьогодні той прийшов знову.
Здається, він художник так само, як Енгр був скрипалем...
До речі про музику — я зачарувала вуха своїх учителів грою на мандоліні. Жюліан запевняє, що цей інструмент надзвичайно його зворушує.

Примітки

Віктор Морель (1848–1923) — славетний французький баритон, згодом перший виконавець вердіївських Яго та Фальстафа. ↩
Жан-Огюст-Домінік Енгр (1780–1867) був пристрасним скрипалем-аматором; звідси французький вислів «violon dʼIngres» («скрипка Енгра») — захоплення, яке плекають поруч зі своїм справжнім мистецтвом. ↩