❦
Пʼятниця, 15 липня 1881 — 3 липня
Ми в Харкові, на пероні застаємо Мішу й Ліхопоя, вони виїхали з Полтави раніше за нас. Сперандіо приїздить із дружиною (сестрою Паші), яка, мабуть, найбридкіша жінка, яку я будь-коли бачила, та зі своєю донечкою Марго, трирічною й милою. Ми йдемо прогулятися пішки містом. Ліхопой любʼязний із Діною, я сподіваюся, що мої розмови про живопис, про честолюбство, про зневагу до тутешнього життя шкодять мені в йогоVendredi 15 juillet 1881 - 3 juilletNous sommes à Karkoff, sur la plateforme nous trouvons Micha et Lihopoy, ils sont partis avant nous de Poltava. Sperandio vient avec sa femme (sœur de Pacha) qui est la femme la plus laide que j’aie jamais vue peut-être, et sa petite fille Margot, trois ans et gentille. Nous allons nous promener à pied par la ville. Lihopoy est aimable avec Dina, j’espère que mes discours de peinture, d’ambition, de mépris de la vie d’ici, me font du tort à
очах і що він оцінить цілком справжні (без подвійного сенсу) принади Діни, яка чарівна, має волосся золотаве, мов жито, і сліпучу шкіру, відколи дбає про себе на селі.
ses yeux et qu’il appréciera les charmes très réels (sans double sens) de Dina qui est charmante, qui a des cheveux blonds comme les blés et un teint éblouissant depuis qu’elle se soigne à la campagne.
А я кашляю й задихаюся. Я щойно роздивлялася себе в дзеркалі, гадаючи знайти ознаки хвороби, але ні, ще ні; я струнка, але дуже далека від худорби, та й оголені плечі мають квітучий вигляд, що не пасує до кашлю й тих звуків, які я чую в горлі, і тих, що їх я вже не так добре чую вухами... Це я застудилася, ось чому я кашляю дужче... Зрештою...
Moi je tousse et étouffe. Je reviens de me mirer croyant trouver les apparences du mal, mais non, non encore je suis mince mais très loin de la maigreur et puis les épaules nues ont un air d’épanouissement qui ne va pas avec la toux et les bruits que j’entends dans mon gosier et ceux que je n’entends plus si bien par les oreilles... C’est que je suis enrhumée voilà ce qui fait que je tousse plus fort... Enfin...
Ми з мамою зайшли до монастиря, і мама ревно вклякла перед мальованим образом Богородиці — як можна молитися образові! Я твердо збиралася, але не змогла. А коли я молюся вдома, коли воно само находить, то потім мені легшає, присягаюся вам, і я вірю, що Бог може мене зцілити, але лише Він. Тільки для цього треба було б, щоб Він пробачив мені стільки дрібниць.
Nous sommes entrées avec maman dans un couvent et maman s’est agenouillée avec ferveur devant l’image peinte de la Vierge, comment prier une image ! J’en avais la ferme intention et je n’ai pas pu. Mais quand je prie chez moi, quand ça vient et bien après je me sens mieux je vous jure et je crois que Dieu peut me guérir, mais Lui seul. Seulement il faudrait pour cela me pardonner tant de petites choses.
Я завжди чула, читала і майже бачила, що нерозділене чи знехтуване кохання завдає страждань. Я не страждаю через Кассаньяка, і навіть коли думаю про нього, то з великою втіхою. То як же???
J’ai toujours entendu dire et lu et presque vu que l’amour pas partagé ou ignoré faisait souffrir. Je ne souffre pas à cause de Cassagnac et lorsque j’y pense même c’est avec grand plaisir. Alors ???