❦
Пʼятниця, 12 серпня 1881
Ви, може, гадаєте, що я щось вирішила! Я нічого не можу робити! Я жахливо певна власної неспроможності! Картини Брезло мигтять мені перед очима, і я ні за що не можу взятися! Ось уже більше місяця, рахуючи час, змарнований у подорожі, я нічого не роблю! Я навіть не можу уявити, що працюю, мене заздалегідь жахають бездарні, сухі й холодні речі, які я створю.Vendredi 12 août 1881 Vous croyez peut-être que j’ai décidé quelque chose ! Je ne puis rien faire ! J’ai la certitude affreuse de mon incapacité ! Les peintures de Breslau me passent devant les yeux et je ne puis rien entreprendre ! Voilà plus d’un mois en comptant le temps perdu en voyage, que je ne fais rien ! Je ne puis même m’imaginer que je travaille, je suis horrifiée d’avance des choses sans talent, sèches et froides que je vais produire.
Це огидно, я нічого не можу робити!
C’est odieux, je ne puis rien faire !
І все змовилося проти мене. Я відмовляюся від картини й вирішую писати Ельсніц, але вона їде за два дні. Тоді йду шукати натурницю й не знаходжу. Потім біжу до Юлії, вона може позувати лише з понеділка. Звертаюся до консьєржевої дівчинки, але в неї ще три дні занять у школі. Нарешті... Якби був іще хтось, але я зовсім сама, а оточення так багато важить! А коли я не сама, то серед істот, які нічого з цього не розуміють. Ах, яка щаслива Брезло! Я тупію від того, що не обмінююся й трьома словами на день. Тітка мене дратує, варто їй спитати, чи я не голодна, або що я збираюся робити протягом дня.
Et tout s’en mêle. Je renonce au tableau et me décide à peindre Oelsnitz mais elle part dans deux jours. Alors je vais chercher un modèle que je ne trouve pas. Puis je cours chez Julia, elle ne peut poser qu’à partir de lundi. Je me retourne vers la petite du concierge mais elle a encore trois jours de classes. Enfin... S’il y avait encore quelqu’un mais je suis toute seule, le milieu fait tant ! Et quand je ne suis pas seule je suis avec des êtres qui ne comprennent rien à tout cela. Ah ! que Breslau est heureuse. Je suis idiote à force de ne pas échanger trois mots par jour. Ma tante m’agace pour peu qu’elle me demande si je n’ai pas faim ou bien ce que je compte faire dans la journée.
Зрештою, річ, мабуть, у тім, що я хвора. Та ні — збита з пуття, приголомшена, прибита в живописі.
Enfin c’est que probablement je suis malade. Non mais dévoyée, étourdie, assommée en peinture.
Тоді я йду провідати Аманду (!), яка працює у дворі свого будинку в Іссі! Це йде мені на користь, хоч вона й не така вже мисткиня, щоб я по-справжньому збадьорилася, та байдуже, це оживляє, і я вертаюся, сповнена рішучості написати цю кляту картину.
Alors je m’en vais voir Amanda (!) qui travaille dans la cour de sa maison a Issy ! Ça me fait du bien, bien qu’elle ne soit pas assez artiste pour que je sois vraiment remontée, c’est égal ça vivifie, je rentre résolue à faire ce sacré tableau.