Понеділок, 8 серпня 1881

Сент-Агат роздобув нам ложу на генеральну репетицію «Царя Едіпа» у «Французькому театрі».
Постановка бездоганна, костюми чудові своєю достовірністю та гармонією, а Муне-Сюллі, дуже непоказний у звичайному світському вбранні, розкішний у своїх драпуваннях. Гехт був у сусідній ложі. Потім я заскочила до майстерні, де застаю Аманду Сідваль, шведку, стару й незайману, якій зовсім не годилося б зватися Амандою... Зрештою, вона чекала на Жюліана, який не прийшов, тож я забираю її з собою, лишивши на столі ці вірші, навіяні «Едіпом»:
О славний Директоре малярської майстерні, Без тебе, гай-гай! дві зорі тут засяяли. Де тебе носило, о натуро лиха? До яких берегів щасливих, примарних ти втік? підпис: Аманда Сідваль...
Сент-Агат — я таки врешті повірю, що це його справжнє імʼя, — отже, він обідає тут і плете всі ці одноманітні теревені.

Примітки

«Цар Едіп»: трагедія Софокла, нова постановка в «Комеді Франсез» 1881 року з Муне-Сюллі в ролі Едіпа. ↩
Муне-Сюллі (1841–1916): Жан-Сюллі Муне, один із найвидатніших трагічних акторів «Комеді Франсез». ↩
Імʼя «Аманда» походить від латинського «amanda» — «та, яку слід любити». ↩
«Ouʼs quʼétais-tu» — вульгарне стягнення від «Où est-ce que tu étais» («де ти був»). ↩