❦
Четвер, 16 червня 1881 — 4 червня
Учора вранці ми їздили до Полтави (через цю жахливу гору; я верталася сама зі слугою, що йшов поперед коней, а Мішель і Поль — архієрейським ходом1, щоб повернутися десь під північ. Батько головував у міській раді, в антракті мені відрекомендували зо два десятки осіб, потім обід у Міському саду, у тому самому місці, де я обідала пʼять років тому, з тим самим Мішелем тощо. Потім ми пішли в тир, що в саду. Знаєте, я стріляю дуже добре, хоч ніколи й не вправляюся. Дивовижна жінка. Потім прогулянка безлюдними вулицями, зупинки в сестри Ніні, у домі Олександра; потім — полуниці в готелі. Приїздять Діна, Лола та їхня мати, ми розмовляємо мало не до десятої години. Потім Поль із дружиною в кареті-купе, мама, я та Міша в колясці їдемо додому. Пан Башкирцев, бачачи, що я трохи повеселішала, хотів, щоб я лишилася ще трохи — по-перше, бо назавтра він мав головувати, а по-друге, з надією, гадаю, повезти мене до Абаза, але ви ж самі уявляєте, як би мене це потішило.Jeudi 16 juin 1881 - 4 juin Hier matin nous sommes allés à Poltava (par cette terrible montagne, je suis rentrée seule avec un domestique marchant devant les chevaux, Michel et Paul par train d’archevêque {sic} pour revenir vers minuit. Mon père présidait le conseil municipal, dans l’entracte on m’en a présenté une vingtaine, puis dîner au Jardin Public, là même où j’ai dîné il y a cinq ans, avec le même Michel etc. Puis nous sommes ailés au tir qui est au jardin. Savezvous que je tire très bien, sans m’exercer jamais. Femme étonnante. Puis promenade dans les rues désertes, stations chez la sœur de Nini, dans la maison d’Alexandre; puis manger des fraises à l’hôtel. Dina, Lola et leur mère arrivent, nous causons jusqu’à près de dix heures. Puis Paul et sa femme en coupé, maman, moi et Micha en calèche rentrons chez nous. Monsieur Bashkirtseff me voyant un peu égayée voulait que je reste encore un peu d’abord parce qu’il devait présider le lendemain et puis avec l’espoir je crois de me mener chez les Abaza, mais vous voyez d’ici comme ça m’amuserait.
Сьогодні я працюю, другий день, але дощ іде разів десять на день, і ми ховаємося в павільйоні за кожною зливою, прибираємо полотно, мольберт, а потім знову сонце. Сент-Аман мені пише.
Aujourd’hui je travaille, seconde journée, mais il pleut dix fois par jour et nous nous cachons dans le pavillon à chaque averse, on range la toile, le chevalet, puis de nouveau le soleil. Saint Amand m’écrit.
Тут добре те, що челяді безліч і все робиться наче чарами.
Ce qui est bon ici c’est qu’il y a une multitude de domestiques et que tout se fait par magie.
Примітки
У вихідному тексті: par train dʼarchevêque {sic}. ↩