Неділя, 3 липня 1881

[…] і моліться Богові. У мене два плани. По-перше, я хочу зцілитися дивом, хочу помолитися Богові, а перед відʼїздом вирушити на прощу неподалік — там є Богоматір, що творить чудеса. Ви ж розумієте, що я не вважаю цей образ більш здатним творити чудеса, ніж будь-який інший, але туди ідеш, багато молячись, і Бог тебе чує.
Потім, після 20-го, ми вирушимо в подорож до Італії. Цього року я віддала перевагу Патті, але наступного року я подорожуватиму. Княгиня Ерістова, я, Діна, Поль і Ніні. Без батьків. О! ні, ні, ні...
Уявляєте мене ввечері на балконі, серенада, місяць тощо... А любі родичі вигукують дурниці — ні! Та й клопотам тоді не було б кінця.
Як же Ґабріель схожий на бездоганних героїв. Зовні він дуже схожий на Ла Моля з «Королеви Марго», а вдачею — на віконта де Бражелона... надто розважливий, надто в усьому досконалий, тобто, словом.
Невже можливо, що Кассаньяк — справжнє кохання мого життя? Ось уже добрих чотири роки я не думала про іншого чи радше, а головне — не переставала думати про нього. Можу навіть сказати пʼять років, тобто завжди, якщо не рахувати ницого божевільного захоплення Лардерелем.

Примітки

Аделіна Патті (1843–1919) — найславетніше сопрано доби, що співала в Парижі навесні 1881 року. ↩
Ла Моль: Жозеф-Боніфас де Ла Моль, романтичний герой роману Александра Дюма «Королева Марго» (1845). Віконт де Бражелон — молодий герой роману Дюма «Віконт де Бражелон» (1847–1850). ↩