❦
Четвер, 26 травня 1881 — Фастів під Києвом
Ми чекаємо на наш потяг ще чотири години! Виїхали з Берліна вчора об одинадцятій вечора. Але спершу про мій дорожній костюм: плісована спідниця й довге пальто з одним рядом ґудзиків, із легкого сукенця в дрібну біло-чорну клітинку; каптур із чорною підкладкою. Чорний капелюшок чарівної та вишуканої форми. Само собою зрозуміло, прибувши до Берліна, я обзавелася чорною сукнею з китайського крепу, приталеною й гарною.Jeudi 26 mai 1881 - Fastow près KievNous attendons notre train encore quatre heures ! Quitté Berlin hier à onze heures du soir. Mais d’abord mon costume de voyage: jupe plissée et long paletot avec un seul rang de boutons, en petit drap léger à petits carreaux blancs et noirs; capuchon doublé de noir. Chapeau noir d’une forme charmante et distinguée. Il va sans dire qu’arrivée à Berlin j’ai eu une robe en crêpe de Chine noire, à taille et jolie.
Ґабріель весь час із нами; учора він приніс запрошення від пані дʼОбіньї, дружини секретаря французького посольства, але оскільки ми туди не пішли, він влаштував нам зустріч із цією дамою в берлінському Тіргартені1; була там також пані... чиє імʼя закінчується на енс, із бельгійського посольства, та пан де Савіньї з французького посольства. У Берліні нудно, і він, певно, нарозповідав їм про нас чудес; дами пішли першими, а пан де Савіньї лишився, тож ми відбилися окремою купкою — невимовний Ґабріель і я, — щоб подивитися на тварин у саду (Тіргартен).
Gabriel est tout le temps avec nous, il avait apporté hier une invitation de chez Mme d’Aubigny, femme du secrétaire d’ambassade de France mais comme nous n’y sommes pas allées il nous a fait rencontrer avec cette dame au Bois de Berlin, il y avait aussi Madame... dont le nom finit en ens à l’ambassade belge et M. de Savigny de l’ambassade de France. On s’ennuie à Berlin et il leur a sans doute raconté des merveilles de nous; les dames sont parties les premières et M. de Savigny est resté, ce qui fait que nous avons fait bande à part, l’innéfable Gabriel et moi pour visiter les bêtes du jardin (Thier-Garden).
Ми знову повечеряли разом, і бідолашний Ґабріель лишився без свята з повітряною кулею Годара2, де був увесь Берлін. Але він сам себе запросив. Ах! перед садом треба було дещо купити, і дорогою ми зайшли до Ґабріеля, який має чарівну невеличку квартиру в будинку, де мешкають самі дипломати. Мій портрет у масивній срібній рамці пишається біля портрета старого Жері. Він показує нам усі дивовижі свого цнотливого житла й дарує мені доволі кумедне деревʼяне віяло, яке ми знаходимо в одній шафці.
Nous avons encore dîné ensemble et ce pauvre Gabriel a été privé de la fête du ballon Godard, tout Berlin était là. Mais il s’est invité lui-même. Ah ! avant le jardin il y avait quelque chose à acheter et tout en marchant nous sommes allés chez Gabriel qui a un charmant petit appartement dans une maison où il ne loge que des diplomates. Mon portrait dans un cadre d’argent massif s’épanouit près de celui du père Géry. Il nous exhibe toutes les curiosités de sa chaste demeure et m’offre un éventail de bois assez drôle que nous trouvons dans un meuble.
У цього юнака все бездоганно, і в кожній дрібниці його помешкання написані слова: лад, манери, добре виховання. Неможливо бути ще ладнішим і водночас лишатися елегантним і скрізь справляти добре враження. І в його веселій та пристойній розмові, у компліментах, які він вам робить... Усе це сповнене почуттів без жодної солодкавості. Словом, він цілковито бездоганний.
Tout est correct chez cet enfant et dans chaque détail de son logement sont écrits les mots: ordre, tenue, bonne éducation. Il n’est pas possible d’être plus rangé tout en étant élégant et faisant bonne figure partout. Et dans sa conversation gaie et convenable, dans les compliments qu’il vous faits... Tout ça plein de sentiments sans fadeur. Bref il est absolument parfait.
Це аж майже нудно... а проте, відʼїжджаючи, я майже шкодувала. Він прикривав мені коліна полою свого пальта, сидячи навпроти мене дорогою на вокзал; знову зарядив дощ.
Ça en est presque ennuyeux... pourtant j’ai eu presque du regret en partant. Il m’abritait les genoux avec le pan de son paletot, assis en face de moi en allant à la gare; il s’était remis à pleuvoir.
Мені потрібна була ця велика подорож: рівнина, рівнина, рівнина скрізь. Це дуже гарно, я божеволію від степів... як від чогось нового... Це майже нескінченність... коли ж трапляються ліси чи села — це вже не те. Чарує привітний, любʼязний вигляд усіх службовців, аж до носіїв, щойно вʼїжджаєш до Росії; митники говорять так, наче давно тебе знають, ще трохи — і поцікавилися б твоїм здоровʼям. Але я вже вісімдесят шість годин у вагоні, і ще тридцять лишається. Запаморочливі ці відстані. Велике повстання влаштувати буде дуже легко... Поки що бʼють євреїв3, точніше, трощать їхні домівки. А Імператор лишається у своїй дурній непорушності... Йому не варто було боятися, що, даючи волю, він поступається перед погрозами; йому досить було приписати цей задум своєму батькові, сказавши: «Ви вбили його тієї миті, коли він збирався перебудувати Імперію. Я ж, даючи вам усі ці свободи, лише виконую його останню волю». — І все було б урятовано. Невже він гадає, що зможе втримати самодержавство? О! тоді він дурень і сліпець. А проте мій бідолашний край треба звільнити від усієї тієї нечисті, що його точить.
J’avais besoin de ce grand voyage, la plaine, la plaine, la plaine partout. C’est très beau, je suis folle des steppes... comme nouveauté... C’est presque l’infini... quand il y a des forêts ou des villages ce n’est plus ça. Ce qui charme c’est l’air avenant, aimable de tous les employés jusqu’aux faquins sitôt qu’on entre en Russie; les gens de la douane causent comme s’ils vous connaissaient, encore un peu on s’informerait de votre santé. Mais j’ai déjà quatre-vingt-six heures de wagon et il m’en reste trente à faire. C’est vertigineux ces distances. Un gros soulèvement sera très facile à opérer... Pour l’heure on massacre les Juifs ou plutôt on casse leurs maisons. Et l’Empereur reste dans sa stupide immobilité... Il n’avait pas à avoir peur de céder à des menaces en donnant la liberté; il n’avait qu’à attribuer ce dessein à son père en disant: Vous l’avez tué au moment où il allait réorganiser l’Empire. Moi en vous donnant toutes ces libertés je ne fais qu’accomplir sa dernière volonté. -Tout était sauf. Est-ce qu’il pense qu’il pourra maintenir l’autocratie ? Oh ! alors c’est un imbécile et un aveugle. Pourtant il faut que mon pauvre pays soit délivré de toute la vermine qui le ronge.
Ох! який вагон був у нас цієї ночі! Ну й трусило ж нас! Довелося кликати кондуктора; здається, колесо було несправне, але поштовхи були жахливі, довелося серед ночі пересідати; зате всі службовці такі послужливі, наче ти серед власної давньої відданої челяді.
Oh ! nous avions un wagon cette nuit ! Ça nous a secoués ! Il a fallu appeler le conducteur, il paraît qu’une roue était détraquée, mais des cahots horribles, il a fallu changer au milieu de la nuit mais tous les employés sont d’une serviabilité, on se dirait au milieu de ses propres et anciens domestiques dévoués.
Примітки
«Bois de Berlin» — Тіргартен, центральний парк Берліна та модне місце прогулянок, відповідник паризького Булонського лісу. ↩
Ежен Годар (1827–1890) — найславетніший повітроплавець Франції, чиї польоти на повітряних кулях збирали величезні юрби. ↩
Навесні 1881 року, після вбивства Олександра II 13 березня, у південно-західних губерніях Російської імперії спалахнули єврейські погроми, починаючи з Єлисаветграда у квітні (en.wikipedia «1881–1884 anti-Jewish pogroms in the Russian Empire»). ↩