Субота, 23 липня 1881 — 11 липня 1881
У Варшаві ми перетинаємо все місто, щоб дістатися з одного вокзалу на інший, і спізнюємося на потяг. Отож ми в готелі «Європа», найкращому тутешньому, снідаємо, коли батько приводить до мене старого пана й представляє мені пана Паскевича. Чоловік красуні пані Паскевич, яку я бачила в Бадені з Карло Гамільтоном, за якого вона, як ви знаєте, зрештою вийшла, розлучившись зі своїм чоловіком. Він і досі той світський чоловік, яким його знали, але, на жаль! Він прожив у Парижі двадцять років, перший секретар посольства, мільйонер, чоловік чарівної жінки, друг Імператора та імператриці Євгенії... Усе пішло за вітром, лишилося півтора мільйона франків боргів, тридцять тисяч франків пенсії від леді Гамільтон, пʼятдесят пʼять років, ноги, що вже не служать, і безмежне захоплення всім, що стосується Парижа.Samedi 23 juillet 1881 - 11 juillet 1881 A Varsovie on traverse toute la ville pour passer d’une gare à l’autre et nous manquons le train. Nous voilà donc à l’hôtel d’Europe, le premier d’ici, entrain de déjeuner lorsque mon père m’amène un vieux monsieur et me présente M. Paskevitch. Le mari de la belle Mme Paskevitch que j’ai vue à Bade avec Carlos Hamilton qu’elle a fini par épouser comme vous savez en divorçant avec son mari. Celui-ci est toujours l’homme du monde qu’on a connu mais hélas ! Il a habité Paris vingt ans, premier secrétaire d’ambassade, millionnaire, mari d’une femme ravissante, ami de l’Empereur et de l’impératrice Eugénie... Tout est parti en fumée, il reste quinze cent mille francs de dettes, trente mille francs de pension faits par lady Hamilton, cinquante cinq ans, plus de jambes et un fanatisme sans bornes pour tout ce qui touche Paris.