❦
Субота, 4 червня 1881 — 23 травня
А я ж вам казала. Мене бʼє з усіх боків. Робер-Флері, можливо, помер уже цієї самої хвилини. Жюліан пише, що він дістав запалення легень, виходячи від матері у відкритому екіпажі, і одразу — між життям і смертю. Він плаче, знаючи, що пропав.Samedi 4 juin 1881 - 23 maiQuand je vous le disais. Je suis frappée de tous les côtés. Robert-Fleury est peut-être mort à l’heure qu’il est. Julian écrit qu’il a pris une fluxion de poitrine en sortant de chez sa mère en voiture découverte et tout de suite entre la vie et la mort. Il pleure se sachant perdu.
Чи ж не страхіття. Не кажучи вже про батька, якому вісімдесят пʼять років, і про матір, яких бідолашний Тоні так боявся втратити. А пан Жорж живе!!!! Ні, бувають же такі речі!! Лікарі не мають надії, і фатальної розвʼязки чекають щомиті. Як же мені боляче!
Est-ce assez atroce. Sans parler du père qui a quatre-vingt-cinq ans et de la mère, que le pauvre Tony craignait tant de perdre. Et M. Georges vit !!!! Non, il y a des choses !!! Les médecins désespèrent et on attend un dénouement fatal d’un instant à l’autre. Ça me fait une peine !
А до того ж, за моєї біди з вухами, так страшно зближуватися з новими людьми... А я ж звикла до Тоні, який був до мене такий добрий. Я ніколи його не заміню. О Боже мій, зроби так, щоб це була неправда, заради його бідолашних батьків, — невже ти вразиш двох старих людей, аби лиш не переставати так мене «балувати» в житті?
Et puis dans ma situation d’oreilles c’est une chose si épouvantable que d’aborder de nouvelles personnes... Et j’avais l’habitude de Tony qui était si bon pour moi. Je ne le remplacerai jamais. Ô Mon Dieu faites que ce ne soit pas vrai, pour ses pauvres parents, frapperez-vous deux vieillards pour ne pas discontinuer à me gâter tant dans la vie ?