Сент-Аман і Вільвʼєй близько третьої. Я ходила з останньою шукати садок у Пассі; на зворотному шляху до нас навідується старий Жері, він, як усі батьки, тривожиться за свого любого сина, я наговорюю йому дурниць; він посварений із Плон-Плоном, це Лашо все підлаштував, Ґавіні виходить із цього не краще за Жері, тим гірше для принца. Зрештою, усі ці люди — дурні, що служать комусь! Кажуть, що принц — найжахливіший із невдячних, інші теж так кажуть, але саме ці речі й змушували мене любити цього дивного Наполеона. Кажуть, що в мене немає серця, а мені здається, що він такий самий, як я. А втім, повірте мені, єдине, що є, — це Республіка. І живопис.
Saint Amand et Villevieille vers trois heures. Je suis allée avec cette dernière chercher un jardinet à Passy; au retour c’est la visite du père Géry que nous avons, il est comme tous les parents inquiet de son cher fils, je lui en dis des bêtises; il est brouillé avec Plon-Plon, c’est Lachaud qui a fait le coup, Gavini n’en sort pas mieux que Géry, tant pis pour le prince. Du reste tous ces gens-là sont fous de servir des hommes ! On dit que le prince est le plus horrible des ingrats, d’autres le disent aussi mais c’est justement ces choses qui me faisaient aimer ce Napoléon étrange. On dit que je n’ai pas de cœur et je m’imagine qu’il est pareil à moi. Du reste croyez-moi, il n’y a que la République. Et la peinture.