❦
Вівторок, 24 травня 1881
Я в розпачі, що не поїхала. Я ні за що образила батька й лишаюся тут, а літо в мене все одно буде розбите на шматки, бо в кінці червня треба їхати на води. Замість того щоб провести три тижні тут, бути присутньою при нагородженні Брезло, сидіти замкненою, сумною, млявою в цьому Парижі, де нічим дихати, — я була б на селі, та ще й така велика зміна, а мені справді потрібно вибратися з цього нестерпного стану.Mardi 24 mai 1881Je suis désespérée de n’être pas partie. J’ai fait une offense gratuite à mon père et je reste ici, mon été sera tout de même en morceaux puisqu’il faut aller aux eaux fin juin. Au lieu donc de passer trois semaines ici, d’assister à la médaille de Breslau, de rester enfermée, triste, languissante dans ce Paris où l’on étouffe, j’aurais été à la campagne et puis un si grand changement et j’ai vraiment besoin de sortir de cet état impossible.
До того ж я ідіотка! Ельсніц плаче й благає мене лишитися, гадаючи, що ця подорож — моя могила і що страшний пан Башкирцев затримає мене там.
Aussi je suis idiote ! Oelsnitz pleure et me prie de rester croyant que c’est mon tombeau ce voyage, et que le terrible M. Bashkirtseff me retiendra là.
Ото дурниці!!! А я й справді досить розслабла, досить яка завгодно, щоб дати на себе впливати!!! Я телеграфую на берлінський вокзал, щоб мене зачекали, і їду. Бо ж, зрештою, що мені тут робити до самих вод!! Тоні та його майстерню я завжди застану на місці.
En voilà des bêtises !!! Et moi je suis assez ramolie, assez tout ce que vous voudrez pour me laisser influencer !!! Je vais télégraphier à la gare de Berlin pour qu’on m’attende et je pars. Car enfin jusqu’au moment des eaux qu’est-ce que je fais ici !! Je retrouverai toujours Tony et son atelier.