❦
Вівторок, 9 серпня 1881
Сьогодні вранці я ходила до лікаря, ось уже втретє за два тижні. Він змушує мене приходити, щоб щоразу взяти луїдор1, бо лікування завжди те саме... Справді, з цього можна збожеволіти. На тисячу випадків, мені сказали, лише раз настає глухота... І це саме я! Та щодня бачиш хворих на горло, сухотників, які страждають, помирають, але не глухнуть! Ах, це таке несподіване, таке жахливе лихо! Як, мало було... усього! Щоб я втратила голос, щоб я хворіла — то ще й треба було цієї невимовної муки! Це, певно, щоб покарати мене за те, що я кричала через дурниці. Це Бог мене карає! Бог прощення, доброти, милосердя.Mardi 9 août 1881 J’ai été chez le docteur ce matin, voilà la troisième fois depuis quinze jours. Il me fait revenir pour avoir un louis chaque fois, car le traitement est toujours le même à suivre... Vraiment c’est à en devenir folle. Sur mille cas, m’a-t-on dit, une fois la surdité arrive... Et c’est justement moi ! Mais tous les jours on voit des malades de la gorge, des poitrinaires qui souffrent, qui meurent mais ne deviennent pas sourds ! Ah c’est un malheur si inattendu, si horrible ! Quoi ce n’était pas assez de... tout ! Que je perde la voix, que je sois malade, il fallait encore ce supplice sans nom ! Ce doit être pour me punir d’avoir crié pour des niaiseries. C’est Dieu qui me punit ! Le Dieu du pardon, de la bonté, de la miséricorde.
Але й найлихіший з людей не був би невблаганніший! І мене катують щомиті — червоніти перед своїми, відчувати їхню запобігливість, коли вони говорять голосніше! У крамницях тремтіти щохвилини, але там ще сяк-так, вуличний гамір... Говорять голосніше.
Mais le plus méchant des hommes ne serait pas plus inexorable ! Et je suis torturée à tous les instants, rougir devant les miens, sentir leur complaisance à parler plus fort ! Dans les magasins, trembler à chaque minute, mais là ça se passe encore, le bruit de la rue... On parle plus haut.
Але з друзями — усі ті хитрощі, до яких я вдаюся, щоб приховати. Ні, ні, ні, це надто жорстоко, це надто страшно, це надто жахливо! Живопис і моделі...! Я не чую, що вони мені кажуть, і тремчу, щоб вони не заговорили. Невже ви гадаєте, що робота на цьому не позначається? Коли Розалі тут, вона мені допомагає, а на самоті мене охоплює запаморочення, і язик мій відмовляється сказати: говоріть голосніше, я погано чую!
Mais avec les amis toutes les ruses que j’emploie pour cacher. Non, non, non, c’est trop cruel, c’est trop affreux, c’est trop épouvantable ! La peinture et les modèles... ! Je n’entends pas ce qu’ils me disent et je tremble qu’ils parlent. Est-ce que vous croyez que le travail ne s’en ressent pas. Quand Rosalie est là elle m’aide, seule je suis saisie de vertige et ma langue se refuse à dire: parlez plus fort, je n’entends pas bien !
Боже мій, змилуйся наді мною. А якщо я не вірю в Бога, то це означає вмерти цієї ж миті від розпачу.
Mon Dieu ayez pitié de moi. Et si je ne crois pas en Dieu c’est mourir à l’instant de désespoir.
Легеня захворіла слідом за горлом, а горло спричинило те, що діється з вухами! І тепер це лікувати! Та я ж завжди лікувалася, це Крішабер2 завдав шкоди, саме після його лікування я й... Боже мій, невже треба бути так страхітливо відрізаною від решти світу!
Le poumon est venu à la suite de la gorge et la gorge a causé ce qui arrive aux oreilles ! Maintenant soigner ça ! Mais je me suis toujours soignée, c’est Krishaber qui a fait le mal, c’est à la suite de son traitement que j’ai... Mon Dieu faut-il donc être si atrocement séparée du reste de la terre !
І це я, я, я!
Et c’est moi, moi, moi !
Ах! є такі, кому це не було б так боляче! але ж...
Ah ! il y en a à qui ça ne serait pas si douloureux ! mais ...
О, яка жахлива річ! О, яка страшна кара — і за що? Не більше, ніж усі! І вже певно ні за яку ницість, ні за який злочин.
Ô quelle horrible chose ! Ô quel affreux châtiment pour avoir fait quoi ? Pas plus que tout le monde ! Et certes pas une infamie, pas un crime.
Примітки
Луїдор — золота монета вартістю 20 франків. ↩
Доктор Моріс Крішабер (1836–1883): паризький ларинголог. ↩