Низка диво-дивних подій: Дурасова представляє принцам Фріц-сомельє. Мені здається, я страшенно лукава, коли кажу «Ґанс» людям, які й гадки не мають,...
Принцеса Тіра виходить за Наполеона IV... Це удар для мене.
Купа всього — насправді дрібниці, але вони так мене роздратували, що я позіхала цілий вечір; позіхання заразливе: через п'ять хвилин усі на терасі...
Вчора Дурасов говорив із ними на терасі щонайменше годину, і квінтесенція всіх цих розмов така: вони не дуже прагнуть, щоб їх представили, принаймні...
Вже два дні співаю «Пташка відлітає», бо навіть судомийки не втримуються від співу. Кажуть, що одружуються.
Кубе їдуть до Вісбадена, і я прошу їх відправити звідти таку записку, по-німецьки.
Я християнка — на жаль!
Після обміну кількома депешами ми їдемо до Парижа. Попри те, що це цілком передбачено й природно, я була б у розпачі, якби трапилося якесь страшне...
Ще сьогодні вранці ми були в Зодені. Я пообіцяла п'ятсот земних поклонів, якщо застану дідуся живим. Я виконала обіцянку. Він не помер, але краще від...
У нашому домашньому житті є щось нестерпне для мене! Дрібні прикрощі на порожньому місці, неймовірна байдужість до серйозних речей — ось основа...
Забула сказати, що мій дядько Ніколя тут уже три тижні або й більше. Він дуже негарний, і він нігіліст, обмежений нігіліст. Спочатку я з нього...
Читаю «Фіґаро», «Л'Ордр», «Ле Пеї», «Ля Репюблік франсез». Відверто кажучи, мені огидний «Фіґаро», хоча він і найдотепніший із усіх.
Починаю вірити, що ні в кого не вистачить терпіння читати цей рукопис. Сьогодні вранці купила фотографію Поля де Кассаньяка — він там сидить,...
Барнола приходив. Одна думка мене мучить і поглинає. Мені майже двадцять. А оскільки в чотирнадцять я виглядала на сімнадцять — судіть самі, скільки...
Я витратила годину, щоб зробити начерк лежачого дідуся. Це на полотні третього розміру. Кажуть, що вийшло. Але ось ці білі подушки, ця біла сорочка,...
Ми були в церкві, де був великий князь Костянтин. Потім склали візит мадам де Балор, її доньці баронесі де Вайкерслот і другій її доньці, заміжній за...
Одна була зроблена два роки тому — чоловік сидить верхи на стільці. Інша — зовсім свіжа, панок сидить у кріслі й, здається, чіпляється за нього. На...
У «Ле Пеї» є стаття Поля де Кассаньяка.
Учора вночі мені стало ясно, як удень, що я скоро помру, і я підвелася, щоб написати два слова, які я потрійно підкреслила в темряві. Дурасов обідав...
Не знаю, яким Провидінням я спізнилася і о дев'ятій ще не вдягнулася, коли прийшли сказати, що дідусеві гірше. Я вдягнулася й кілька разів ходила...
Неможливо описати вам жахи, яких ми зазнаємо від цього чудовиська, чиє ім'я забруднило б мені перо.
Опівдні всі були тут, і Жорж не дав відбутися церемонії — її перенесли на шосту.
Невже це можливо, коли читаєш такі речі, як та, що ви прочитаєте в сьогоднішньому «Ле Пеї»!
Я відновила свою роботу, так нещасливо перервану в четвер. Я заціпеніла. Ми отримали кілька листів і візиток із висловленнями співчуття. Від мадам...
Учора якийсь пройдисвіт привів пана Жоржа до нас; консьєрж не пустив його нагору, і ми послали його до біса — щоправда, мама, яка, прости мені...
Мультедо пише. Мадам Саразен де Бок та деякі інші надіслали свої візитівки, Ґавіні теж. Коли всі наші зустрічі з Покійним знову й знову проходять у...
З Ніцци отримуємо листи й картки. Флоренс мені пише. Я їй відповідаю; вона запрошує мене на деякий час до неї в маєток в Англії. Полювання й усе інше...
Сьогодні остання меса біля труни; священик кидає жменю землі на кришку, щоб позначити поховання, — і все сказано.
Отже, я побачила Робер-Флері, але показати йому я мала лише один малюнок, над яким працювала один день — цього тижня була хвороба й зміна моделі — у...
На месу, а потім на прогулянку (не навколо Озера). Безліч знайомих неаполітанців, але де там поговорити в цьому пеклі екіпажів.
Сумне, дуже сумне таке життя!
Сталася сцена, яка, попри звичку, що вже мала б у мене виробитися, звела мене з розуму від обурення.
Пан Серафен прийшов провідати панночку Розалі.
Флоренс пише мені й запрошує. Можливо, поїду в жовтні.
З новин: учора Олександр супроводжував верхи кокотку, що переповнює нас жахом і змушує мене прозвати його паном «двадцять франків на годину». А...
Беру пані де Музе, і ми їдемо до пана Альбера Жіго, префекта поліції Французької Республіки. Мушу сказати на похвалу Французькій Республіці, що...
Немає потреби говорити вам про лють, що зчинилася вдома; чарівне ж ось що: мама апелювала до пристойності, (забуваю додати, що мій головний аргумент...
Мені снилися коти й змії, а за обідом я перекинула сільничку. Від цього мені геть лячно. Що ж зі мною станеться? І ще ліве вухо горить.
Мадам Антонська навідала нас.
Я отримала компліменти й заохочення. Брезло, яка повернулася з моря, привезла етюди селянок, голови рибалок тощо. Це чарівного кольору, і бідна...
Мадам Антонська приходила на обід — і потім нічого.
Жюліан прийшов сказати мені, що пан Робер-Флері дуже задоволений мною й, підсумовуючи все, вважає, що я роблю дивовижні речі за такий короткий час....
Ось лист від бідолашної Коліньйон, яку я неодмінно візьму до себе, якщо в мене колись буде своя домівка.
Я була дурною, шаленою й непристойною з Кассаньяком. Це життя — жахливе, страшне, нестерпне, моторошне.
Учора, зовсім несподівано, Пінчія народила двох малят — білих і гарних, як вона сама.
Денгоф обідав у нас. За п'ять хвилин до його приходу мама отримує телеграму, яку я читаю майже силоміць і конфіскую — бо вона від цього опудала.
Кубе обідали в нас; згадували Зоден і багато сміялися.
Я пишу свою першу справжню картину. Мені належало робити натюрморти, — я й зробила, як ви знаєте: синю вазу й два апельсини, потім чоловічу ногу — і...
Хай Бог мене благословить, якщо я знаю... Так, Денгоф обідав учора в нас, і я навіть була гарна... Цей пан, як ви знаєте, прагне одружитися вдруге з...
Субота [28 вересня 1878]
Яке жахливе існування. Яке неможливе існування! Якби я була розумною — я б вміла вибратися звідси. Але я розумна лише на словах — і то лише за моїм...
Денгоф обідав із нами, приміряв мій пелісс, грав люб'язного. Повертаючись із майстерні, я застала його в салоні — і пані Кубе теж.
— Ні, ви праві, що починаєте — ви можете писати. Є щось добре, є щось добре...
Я пишу зранку й малюю вдень.
Успіхи, здобуті учнями Жюліана на конкурсах Школи витончених мистецтв, поставили його майстерню на міцні ноги. Учнів більше, ніж потрібно. Кожен...
Маркуар повідомляє нас про смерть свого батька. Він, мабуть, успадкував чималі гроші.
Мама знепритомніла, примірюючи сукню. Її здоров'я погіршується помалу, але безперервно. Вона мене турбує.
*Справді не знаю, чому ви думаєте, що вашій матері ви зобов'язані лише трохи любові у вільні хвилини. Любов до батьків — почуття, природне всім...
Робер-Флері починає наслідувати Каролюса: іде, повертається (він отримав велику медаль на Всесвітній виставці), розмовляє після виправлення, закурює...
Навіть припускаючи, що я — геній, хіба це написано на моєму білому й рожевому обличчі молодої панни, яка обходить озеро в супроводі своєї знатної...
Ні, Покійний не поєднує в собі тієї величі й святості, яких вимагає моє поклоніння.
— Там унизу набито народу, — каже Жюліан, — піду віднесу вашу академію вниз, дайте мені її.
Знаю, що це дрібниці, але все ж таки приємно.
Це безглуздо, але заздрість цих жінок завдає мені болю. Це таке дрібне, таке низьке, таке потворне. Я ніколи не вміла заздрити.