Четвер, 15 серпня 1878

Я християнка — на жаль!
Я зробила, чого хотіла: зустріла Шварца й підступила до нього. «Пане, — кажу, — учора сталося прикре непорозуміння; пан Дурасов хотів вас представити, вважаючи, що вчиняє правильно; ви не захотіли. А я прийшла сказати вам, що якби пан Дурасов порадився зі мною — не захотіла б я. Між росіянами ми знайомимося, але з чужоземцями — інша річ. Я не маю ані найменшого бажання з вами знайомитися. І коли наступного разу будете розмовляти з дамою — раджу зняти капелюха.»
Вигляд у нього був украй розлючений — ці бридкі короткозорі очі, що здаються такими красивими за синіми скельцями, — я їх добре роздивилася, і ці худі щоки, і ця хвороблива шкіра. Кілька разів він переривав, щоб сказати, що це провина пана Дурасова, що «в нас теж не заведено», що не хотів нас турбувати тощо.
Потім, поки я пила чай із рештою, вони покликали Дурасова й сказали йому в грубих виразах, що якщо я ще скажу їм якісь зухвалості — вони помстяться. Дурасов прийшов переповісти мені це. Словом, це просто-напросто скандал. І ще дурниця — уявляти собі, що обмежений німець — це розумний француз. Мене все це так вибило з рівноваги, що я тремчу від гніву й сорому... коли я казала вам, що Господь Бог прийде мені на допомогу, щоб покарати мене...
Дурасов піде розказувати всім і всюди. Я хотіла б бути Бог знає де...

Примітки

Принц, з яким конфронтувала Марі, — Август Карл принц цу Гогенлое-Еренґен (1854–1884), син Гуго, 4-го принца Гогенлое-Еренґен і герцога Уєста. Помер у 30 років у Сан-Ремо, очевидно від туберкульозу — того самого захворювання, що мала й Марі, яка відзначила його «хвору шкіру» і «хворобливі очі».