Субота 14 / Неділя, 15 вересня 1878

З новин: учора Олександр супроводжував верхи кокотку, що переповнює нас жахом і змушує мене прозвати його паном «двадцять франків на годину». А сьогодні ввечері він прогулявся зі своїм братом. Система компенсації.
Музе на обіді; наприкінці вечора говорили про Кассаньяка й про його незрозуміле одруження з донькою графа й графині Стефано Акар. Питаю вас: як цей Стефано, Акар і граф узгоджуються між собою! Де Дайєн цілком правий, говорячи, що коли ти Поль де Кассаньяк, то не одружуєшся в підвалі (як перші християни). Не видаєш свою тещу заміж за тиждень до себе, не є своїм власним свідком, не приховуєш свого шлюбу, не даєш публікувати смішну нотатку у «Фіґаро» й не дозволяєш, щоб пан Клеман Лор'є був свідком нареченої. Що за диявол! Коли граєш роль — граєш її до кінця.
Подивіться на цього Клемана Лор'є — свідка дівиці, за якою посватався Поль де Кассаньяк: ось де він опустився — справжній журналіст за шість су рядок, авантюрист, жалюгідний хвалько. Коли говориш так, як він, про Республіку й людей 4 вересня та про позику Морґана — не дозволяєш панові К. Лор'є брудними руками лазити у своє весілля. Панові К. Лор'є, якого він — прямо чи опосередковано — принаймні назвав злодієм. Цей шлюб — схід з рейок, аномалія; подібний шлюб у пригодницькому й лицарському житті Кассаньяка — як бараняча лапа, що виросла на людині.
Ось що руйнує будівлю — і навіть його статті, і його гучні фрази вже не читаєш і не слухаєш із задоволенням: бо вважаєш, що він бреше. Коли все життя бундючишся, коли ти громадська людина — не даєш ляпасів власним принципам.
Що ж, так, — саме в цьому й шкода: взявши мене, він не зійшов би з рейок. Я вже не шкодую за ним, — але шкодую, що людина, яка спонукає не шкодувати за нею. Це варварський вислів, як каже пан Віктор Дюрі.
Починаю вправлятися малювати фігурки по пам'яті.
Є одна річ, якої я ніколи не допускала й яка пояснила б усе: Кохання.
І саме тому, що я не можу в це повірити, — це, мабуть, правда... вона вульгарна, поблякла... кажуть — чарівна... Ні, я не думаю, що це жінка, кохана Кассаньяком до сходу з рейок... О! після — він на все здатний, навіть бути «двадцятьма франками на годину»... ні, принаймні сорока.
— Якби я могла думати, що Марі захоче його, я б влаштувала цю справу — тим легше, що він нічого кращого й не бажав. Є ж бо разюча різниця між Марі та якоюсь Стефано Акар!
Ось що сказала Музе мамі, яка спускалася з нею виводити собак.
— Не знаю, чи захотіла б вона, — сказала мама.
— Але, — продовжила Музе, — щоразу, як я говорила їй про це, вона відповідала: «Фі! який жах!»
— Це правда, я теж чула, як вона казала: який жах!
І я теж чула себе. Ви знаєте, як я думала тоді й наскільки далекою від мене була думка про банальне влаштування. А! якби я знала.

Примітки

Кокотка (фр. cocotte) — утриманка чи куртизанка; жінка з напівсвіту (демімонду).