Середа, 28 серпня 1878

Учора вночі мені стало ясно, як удень, що я скоро помру, і я підвелася, щоб написати два слова, які я потрійно підкреслила в темряві. Дурасов обідав і пішов, сповнений поваги, наслухавшись, як мама розповідала про Імператора, про двір і про месу в Палаці. Тощо. Ця жінка доторкнулася до всього й нічого не зберегла.
Ось номер «Ле Пеї», який я особливо рекомендую вам, шкодуючи, що ви не зможете оцінити його, не знаючи Покійного. Для мене це — наче я його чую, а промови Поля де Кассаньяка на сто відсотків виграють від того, щоб їх чути — як промови пана де Брольї виграють від того, щоб їх читати. Ото галасу заради банкету — якби республіканці оголошували свої такими великими літерами, у Франції вже не вистачило б паперу.
Ви, мабуть, думаєте, що я страшенно розлючена... помиляєтесь. Якби мені доводилося гніватися — треба було б від цього вмерти. Дрібний гнів не гідний предмета; я можу залишатися байдужою. Це так само щасливо, як і дивно. Я пояснюю собі це тим, що... бачу себе настільки далеко від того, чого могла б торкнутися, що навіть не беру на себе труду сердитися. Не бачу ні відшкодування, ні помсти, ні надії на обрії. Перед цією порожнечею й абсолютною безглуздістю будь-якого виявлення залишаюся спокійною, а потім... чекаю інших газет і думки народів. Моя родина уражена й мовчить, вважаючи, що я в крайньому стані, — але моя природна й незворушна поведінка... вони, мабуть, нічого в ній не розуміють.
Ви, мабуть, думаєте, що я страшенно розлючена... помиляєтесь. Якби мені доводилося гніватися — треба було б від цього вмерти. Дрібний гнів не гідний предмета; я можу залишатися байдужою. Це так само щасливо, як і дивно. Я пояснюю собі це тим, що... бачу себе настільки далеко від того, чого могла б торкнутися, що навіть не беру на себе труду сердитися. Не бачу ні відшкодування, ні помсти, ні надії на обрії. Перед цією порожнечею й абсолютною безглуздістю будь-якого виявлення залишаюся спокійною, а потім... чекаю інших газет і думки народів. Моя родина уражена й мовчить, вважаючи, що я в крайньому стані, — але моя природна й незворушна поведінка... вони, мабуть, нічого в ній не розуміють.