Середа, 14 серпня 1878

Кубе їдуть до Вісбадена, і я прошу їх відправити звідти таку записку, по-німецьки.
Відповідь.
Голубки не водяться з гусьми. Обожнювана Голубка.
А тепер... це безумство, більше ніж безумство. Шварц ніколи не міг написати такої вульгарної речі — автор видає себе тим, як напівросійськи написано моє ім'я. Це якийсь бридкий єврей, підступний і відразливий на вигляд, що вчить російську! На щастя, слово відповідь пояснить їм, що це лише відповідь...
Та однаково — як мало мені щастить у всьому... Не здогадатися вчора!... Та ж бо все ясно, як день... Щоб Шварц написав таке! Ото вигадка... тоді як ця російська буква б (в) і це «а» наприкінці прізвища, і той єврей, що цілий день тримає в руках російську граматику.
Воістину — це прикро.
Кубе повертаються ввечері з графом і графинею Канкрін; графиня — двоюрідна сестра пані Кубе.
Сідаємо вечеряти. Урусов, пані Абаза, Дурасов... але спочатку скажу: вдень Дурасов приходить розповісти, що побалакав із Ґансами і вони хочуть, щоб їх представили, і т. д. і т. п. Того вечора, розмовляючи з нашими, я підсміювалася з нього й нарікала, що закатована його ваганнями. Дурасов розпалюється й обіцяє їх представити... вони приходять близько десятої; він іде їм назустріч і, обмінявшись кількома словами, каже, що представить їх. «О! ні, дякую», — відповідає Шварц. Пані Абаза йде захоплена. Пан Кубе наче під холодний душ потрапив... Я нічого не чула — Дурасов переказав ці слова. У Росії за такі речі дають ляпаси... у Зодені — отримую їх я... де б не опинилась, власне... перед паном і пані Канкрін. Невже я завжди буду навіженою?! Довіритися такому дурневі, як Дурасов, і зайти в цьому жарті справді надто далеко... Хіба Господь Бог не дає мені хоч трохи розуму, якщо вже не дає нічого іншого?
Сідаємо вечеряти. Урусов, пані Абаза, Дурасов... але спочатку скажу: вдень Дурасов приходить розповісти, що побалакав із Ґансами і вони хочуть, щоб їх представили, і т. д. і т. п. Того вечора, розмовляючи з нашими, я підсміювалася з нього й нарікала, що закатована його ваганнями. Дурасов розпалюється й обіцяє їх представити... вони приходять близько десятої; він іде їм назустріч і, обмінявшись кількома словами, каже, що представить їх. «О! ні, дякую», — відповідає Шварц. Пані Абаза йде захоплена. Пан Кубе наче під холодний душ потрапив... Я нічого не чула — Дурасов переказав ці слова. У Росії за такі речі дають ляпаси... у Зодені — отримую їх я... де б не опинилась, власне... перед паном і пані Канкрін. Невже я завжди буду навіженою?! Довіритися такому дурневі, як Дурасов, і зайти в цьому жарті справді надто далеко... Хіба Господь Бог не дає мені хоч трохи розуму, якщо вже не дає нічого іншого?
Я холодно ставлюся до таких сердег, як Шенк, які цього навіть не заслуговують, — а з іншого боку... ні, ось у чому справа. Я жартую дотепно, але ніколи не вмію зупинитися вчасно: найчудовіша комедія в мене закінчується чимось образливим. Треба, проте, бути обережнішою, стримуватися — або йти вішатися чи замикатися в божевільні. Я розважаю інших, але для себе я — ганьба. Бідолашний Дурасов негайно побіг до Ґансів сказати, що дуже шкодує про пригоду, думаючи вчинити якнайкраще, — на що принци відповіли, що нічого особливого, і назвали причиною своєї відмови мій близький від'їзд і присутність Кубе...

Примітки

Гра слів: «голубки» (colombes) — витончені; «гуси» (oies) — грубі (Gans по-німецьки = гусак).