Неділя, 18 серпня 1878

Ще сьогодні вранці ми були в Зодені. Я пообіцяла п'ятсот земних поклонів, якщо застану дідуся живим. Я виконала обіцянку. Він не помер, але краще від цього ненабагато. Однак же... ось і лікування в Емсі пропало задарма. Ненавиджу Париж!

П'ятнадцятого серпня не сталося нічого примітного. Звичайна меса — і годі. Поза Зоденом Шварц і Ґанс — уже цілковите ніщо. У своєму салоні все знову на своїх місцях: поряд зі скелетом видно початий барельєф, а картини із Зодена розкидані всюди.

Encore ce matin nous étions à Soden. J'ai promis cinq cents saluts par terre si je trouverais grand-papa vivant. J'ai exécuté ma promesse. Il n'est pas mort mais il n'en vaut guère mieux. Tout de même... voici ma cure d'Ems *fichue* pour rien. Je déteste Paris ! Il n'y a rien eu de remarquable au 15 août. Une simple messe voilà tout. En dehors de Soden Schwarz et Gans ne sont plus rien du tout. Tout est remis en place dans mon salon, à côté du squelette on voit le bas commencé et les *tableaux* de Soden traînent de tous côtés.

Ця квартира мені неприємна. Те, що я поїхала, а потім повернулася, робить її схожою на ненависний home.¹ Валіцький помер тут, Пінчо тут загубився, і Кассаньяк більше сюди не повернеться. Це дитячість — удавати, ніби всі ці нещастя між собою пов'язані. Я заперечувала Бога так само, як чоловіки, яких я не люблю, заперечують моє серце.

Cet appartement m'est désagréable. En être partie puis y revenir me le fait paraître comme un *home* détesté. Walitsky y est mort, Pincio y a été perdu et Cassagnac n'y reviendra plus. C'est un enfantillage que j'affecte de confondre tous ces malheurs. J'ai nié Dieu comme les hommes que je n'aime pas nient mon cœur.

Примітки

home (англ.) — домівка, рідне місце. Марі вживає англійське слово в французькому тексті, підкреслюючи чужість цього поняття для її мандрівного життя. ↩

Попередній запис Огляд зошита Наступний запис