Неділя, 25 серпня 1878

Ми були в церкві, де був великий князь Костянтин.¹ Потім склали візит мадам де Балор, її доньці баронесі де Вайкерслот і другій її доньці, заміжній за графом де Суза, аташе посольства... Там були князь і княгиня Мєщерські з Риму; в церкві мені було страшенно соромно й лячно, але на виході вони нас упізнали й подивилися на нас так ласкаво, що я від радості готова була їх розцілувати. Князь зняв капелюха, гадаючи, що ми знайомі з ним ще з Риму.

Nous étions à l'église où il y avait le Grand Duc Constantin. Ensuite nous avons rendu une visite à Mme de Balorre, à sa fille la baronne de Wykerslooth et à son autre fille, mariée au comte de Souza, attaché d'ambassade... Il y avait le prince et la princesse Mechtcherski de Rome; à l'église j'ai eu une honte et une peur folles, seulement à la sortie ils nous reconnurent et nous regardèrent d'un air si gracieux que je les aurais embrassés de joie. Le prince a ôté son chapeau, croyant être connu avec nous à Rome.

Ми гуляємо в Булонському лісі; мама тримала мене там до шостої, бо там прогулювався великий князь Олексій. Вона справді божевільна.

Nous nous promenons au Bois, maman m'y a tenue jusqu'à six heures parce que le Grand Duc Alexis s'y promenait. Elle est vraiment folle.

Хіба ж Кассаньяк — не своєрідний Рауль Натан¹? («Дочка Єви»). Справді, цей чортів Бальзак передбачив усе; варто лише черпати — і знаходиш усі типи, всі ситуації, всі визначення, всі найтонші, найнезвичайніші, найправдивіші оцінки.

Cassagnac ne serait-il pas une sorte de Raoul Nathan ? (Une fille d'Eve). Vraiment ce diable de Balzac pense à tout; on n'a qu'à puiser pour en retirer tous les types, toutes les situations, toutes les définitions, toutes les appréciations les plus délicates, les plus extraordinaires, les plus vraies.

Ні, адже він одружений. Та й до того ж... фе! ні! Так безглуздо писати ці фантазії — перо дає їм тіло. Але все ж... часом мені здається, що немає нікого вищого за Покійного, і щойно я віддаю йому всю свою довіру — боюся, що віддала її негідній людині, журналісту, що я перебільшила. І не знаю, яку з двох можливостей воліла б. Річ у тім, що я переставила портрети великого мужа — вони мене дратували.

Non, puisqu'il est marié. Et puis., fi ! non ! C'est si fou d'écrire ces fantaisies; la plume leur donne un corps. Mais enfin... parfois il me semble qu'il n'y a rien au-dessus du Défunt, et [aussitôt] que je lui donne toute ma confiance je crains de l'avoir donnée à un être indigne, à un journaliste, que j'ai exagéré. Et je ne sais laquelle des deux alternatives je préfère. Le fait est que j'ai déplacé les portraits du grand homme, ils m'impatientaient.

Примітки

Рауль Натан — честолюбний журналіст і поет із роману Бальзака «Дочка Єви» (1838–1839), що своїм пристрасним розумом полонив заміжню графиню. ↩

Великий князь Костянтин Миколайович (1827–1892), брат царя Олександра II, був одним із найвидатніших провідників Великих реформ 1860-х рр., зокрема скасування кріпосного права. Під час Всесвітньої виставки 1878 р. він перебував у Парижі. ↩

Попередній запис Огляд зошита Наступний запис