Низка диво-дивних подій: Дурасова представляє принцам Фріц-сомельє. Мені здається, я страшенно лукава, коли кажу «Ґанс» людям, які й гадки не мають,...
Принцеса Тіра виходить за Наполеона IV... Це удар для мене.
Купа всього — насправді дрібниці, але вони так мене роздратували, що я позіхала цілий вечір; позіхання заразливе: через п'ять хвилин усі на терасі...
Вчора Дурасов говорив із ними на терасі щонайменше годину, і квінтесенція всіх цих розмов така: вони не дуже прагнуть, щоб їх представили, принаймні...
Вже два дні співаю «Пташка відлітає», бо співають навіть судомийки. Кажуть, що одружуються.
Кубе їдуть до Вісбадена, і я прошу їх відправити звідти таку записку, по-німецьки.
Я християнка — на жаль!
Після обміну кількома депешами ми їдемо до Парижа. Попри те, що це цілком передбачено й природно, я була б у розпачі, якби трапилося якесь страшне...
Ще сьогодні вранці ми були в Зодені. Я пообіцяла п'ятсот земних поклонів, якщо застану дідуся живим. Я виконала обіцянку. Він не помер, але йому...
П'ятнадцятого серпня не сталося нічого примітного. Звичайна меса — і годі. Поза Зоденом Шварц і Ґанс — уже цілковите ніщо. У моїй вітальні все знову...
У нашому домашньому житті є щось нестерпне для мене! Дрібні прикрощі на порожньому місці, неймовірна безтурботність щодо серйозних речей — ось основа...
Забула сказати, що мій дядько Микола тут уже три тижні або й більше. Він дуже негарний, і він нігіліст, обмежений нігіліст. Спочатку я з нього...
Всесвітня виставка мене вимотала! Бідний дідусь — він більше не може сказати «так» і «ні» інакше, як рукою або очима, і водночас цікавиться всім. Він...
Починаю вірити, що ні в кого не вистачить терпіння читати цей рукопис. Сьогодні вранці купила фотографію Поля де Кассаньяка — він там сидить,...
Барнола приходив. Одна думка мене мучить і поглинає. Мені майже двадцять. А оскільки в чотирнадцять мені давали сімнадцять — судіть самі, скільки...
Я витратила годину, щоб зробити начерк лежачого дідуся. Це на полотні третього розміру. Кажуть, що вийшло. Але ось ці білі подушки, ця біла сорочка,...
Ми були в церкві, де був великий князь Костянтин.
Я відновила свою роботу з усім запалом і любов'ю, що виникають після тривалого відпочинку й нетерпіння, з яким я чекала цього дня. Зі старих лишилися...
Я ніколи не пробачу своїй родині цих трьох років страждань — у тому віці, коли всі дівчата в такому становищі, як наше, розважаються й виїжджають у...
Учора вночі мені стало ясно, як удень, що я скоро помру, і я підвелася, щоб написати два слова, які я потрійно підкреслила в темряві. Дурасов обідав...
Не знаю, яким Провидінням я спізнилася і о дев'ятій ще не вдягнулася, коли прийшли сказати, що дідусеві гірше. Я вдягнулася й кілька разів ходила...
Неможливо описати вам жахи, яких ми зазнаємо від цього чудовиська, чиє ім'я забруднило б мені перо.
Опівдні всі були тут, і Жорж не дав відбутися церемонії — її перенесли на шосту.
Невже це можливо, коли читаєш такі речі, як та, що ви прочитаєте в сьогоднішньому «Ле Пеї»!
Я відновила свою роботу, так нещасливо перервану в четвер. Я заціпеніла. Ми отримали кілька листів і візиток із висловленнями співчуття. Від пані...
Учора якийсь пройдисвіт привів пана Жоржа до нас; консьєрж не пустив його нагору, і ми послали його до біса — щоправда, мама, яка, прости мені...
Мультедо пише. Мадам Саразен де Бок та деякі інші надіслали свої візитівки, Ґавіні теж. Коли я знову й знову перебираю в пам'яті всі наші зустрічі з...
З Ніцци отримуємо листи й картки. Флоренс мені пише. Я їй відповідаю; вона запрошує мене на деякий час до неї в маєток в Англії. Полювання й усе інше...
Сьогодні остання меса біля труни; священик кидає дрібку землі на кришку, щоб позначити поховання, — і на цьому все.
Отже, я побачила Робер-Флері, але показати йому я мала лише один малюнок, над яким працювала один день — цього тижня була хвороба й зміна моделі — у...
На месу, а потім на прогулянку (не навколо Озера). Безліч знайомих неаполітанців, але де там поговорити в цьому пеклі екіпажів.
Сумне, дуже сумне таке життя!
Сталася сцена, яка, попри звичку, що вже мала б у мене виробитися, звела мене з розуму від обурення.
Булонський ліс тепер дуже веселий. Тут є всі — навіть двоє великих князів, навіть Лардерель верхи. Весь Рим, і Неаполь, і Флоренція — тут. Тільки й...
Флоренс пише мені й запрошує. Можливо, поїду в жовтні.
Музе на обіді; наприкінці вечора говорили про Кассаньяка й про його незрозуміле одруження з донькою *графа й графині Стефано Акар*. Питаю вас: як цей...
Беру пані де Музе, і ми їдемо до пана Альбера Жіго, префекта поліції Французької Республіки. Мушу сказати на похвалу Французькій Республіці, що...
Так, це жахливе, жахливе, жахливе життя.
Мені снилися коти й змії, а за обідом я перекинула сільничку. Від цього мені геть лячно. Що ж зі мною станеться? І ще ліве вухо горить.
Пані Антонська навідала нас.
Я прокинулася в сльозах, і подушка була мокра від них. Мені снилося, що Поль де Кассаньяк прийшов запевнити мене, що він не одружений, і відрізав...
Пані Антонська приходила на обід — і потім нічого.
Жюліан прийшов сказати мені, що пан Робер-Флері дуже задоволений мною й, підсумовуючи все, вважає, що я роблю дивовижні речі за такий короткий час....
*22 вересня 1878 р.*
Учора, зовсім несподівано, Пінчія народила двох малят — білих і гарних, як вона сама.
Денгоф обідав у нас. За п'ять хвилин до його приходу мама отримує телеграму, яку я читаю майже силоміць і конфіскую — бо вона від цього опудала.
Кубе обідали в нас; згадували Зоден і багато сміялися.
Я пишу свою першу справжню картину. Мені належало робити натюрморти, — я й зробила, як ви знаєте: синю вазу й два апельсини, потім чоловічу ногу — і...
У мене листи від Абази й від Флоренс, до якої я рішуче не їду — краще Виставка й решта... майстерня. Але ви мали знайти там листа від Музе, який для...
Денгоф снідав із нами, приміряв мій пелісс, був страх який милий. Повернувшись із майстерні, я застала його в салоні — і пані Кубе теж.
О восьмій мені здалося, що вже одинадцята. Тоді я взялася грати гами на мандоліні, водночас читаючи Бальзака. Чому кажуть, що Бальзак розчаровує?...
Зранку я пишу фарбами, а по обіді малюю.
Цей блиск падає й на жіночу майстерню, і Робер-Флері змагається з Лефевром і Буланже. З кожного приводу Жюліан каже: «Що б сказали внизу?» або:...
Маркуар повідомляє нас про смерть свого батька. Він, мабуть, успадкував чималі гроші.
Мама знепритомніла, примірюючи сукню. Її здоров'я погіршується помалу, але безперервно. Вона мене турбує.
Мою академію визнали дуже доброю, дуже доброю, дуже доброю.
Ні, Покійний не поєднує в собі тієї величі й святості, яких вимагає моє поклоніння.
— Там унизу набито народу, — каже Жюліан, — піду віднесу вашу академію вниз, дайте мені її.
Це кляте існування, і ще щастя, що можна не казати: занапащене існування.
Це безглуздо, але заздрість цих жінок завдає мені болю. Це таке дрібне, таке низьке, таке потворне. Я ніколи не вміла заздрити.