❦
Четвер, 5 вересня 1878
Jeudi, 5 septembre 1878
З Ніцци отримуємо листи й картки. Флоренс мені пише. Я їй відповідаю; вона запрошує мене на деякий час до неї в маєток в Англії. Полювання й усе інше — можливо, було б цікаво. До того ж я б хотіла від неї листа до пана де Лессепса1. Крім того, пишу Берті, Йорку, Кубе, Абазі й Дубельту. Іду тихо своєю дорогою; розповім вам про ці речі лише якщо результат виправдає надії. Тоді розкажу про свої маленькі розрахунки, щоб похвалитися.
On reçoit des lettres et des cartes de Nice. Florence m’écrit. Je lui réponds, elle m’invite à aller pour quelque temps chez elle à la campagne en Angleterre. Les chasses et tout le reste, ce serait peut-être amusant. En outre je voudrais d’elle une lettre pour M. de Lesseps. J’écris en outre à Berthe, à Yorke, à Coubé, Abaza et à Doubelt. Je vais doucement mon chemin, je ne vous parlerai de ces choses que si le résultat répond aux espérances. Alors je vous raconterai mes petits calculs pour me vanter.
Мені здалося, що сьогодні вранці в фіакрі я бачила маленького Лардереля з якоюсь дамою, дитям двох-трьох років і нянею. Якщо це його дружина — чиє ж це дитя? Його сестра мала б бути в жалобі. Хай його чорти забирають. Це він — маленький Лардерель. Так, я впевнена, що це був він.
J’ai cru voir ce matin le petit Larderel en fiacre avec une dame, un bébé de deux ou trois ans et une bonne. Si c’est sa femme, quel est ce bébé ? Sa sœur serait en deuil. Enfin que le diable l’emporte. Il est le petit Larderel. Oui, je suis sûre que c’était lui.
Мішель щойно потішив мене, переповідаючи жахіття про одруження Кассаньяка.
Michel vient de me consoler en répétant des horreurs du mariage de Cassagnac.
— Але, — каже він, — Кассаньяк не негідник і не лиха людина. Він вітрогон, він шалений. А поза тим — має чудове серце.
- Mais, dit-il, Cassagnac n’est ni une canaille ni un méchant garçon. C’est un écervelé, un fou. Autrement il a un cœur excellent.
— Але тоді, пане, чому ж він уклав цей шлюб?
- Mais alors Monsieur pourquoi a-t-il fait ce mariage ?
— А! Йому потрібні були гроші, мадам де ла Валет не могла більше давати, вибори, касації2, — все це сталося, довелося.
- Ah ! il avait besoin d’argent, Mme de la Valette ne pouvait plus en donner, les élections, les invalidations, tout cela est arrivé, il l’a fallu.
Клеман Лорʼє3 дає посаг панночці Акар, і кажуть, що так і мало бути.
Clément Laurier qui dote Mlle Acard et on dit qu’il devait le faire.
А мати була коханкою на утриманні! Навіть Блан це визнав.
Et la mère était une cocotte ! Blanc même en convenait.
Бідний Кассаньяк, нічого — тебе не зганьблять. Ти уклав брудний шлюб, але це не стосується публіки, оскільки ти від неї це приховуєш. Щодо інших мерзот — хай навіть їх розповідали й перебільшували; але стан матері й її статки — поза сумнівом, і це... жахливо! Я не звинувачую Кассаньяка: його туди штовхнули, він був змушений, йому задурили голову. А все ж яка шкода. Про мене теж... про мене, мабуть, казали б стільки ж поганого — але іншого роду.
Pauvre Cassagnac, va, ils ne te noirciront pas. Tu as fait un sale mariage mais cela ne regarde pas le public puisque tu le lui caches. Pour les autres infamies je veux bien qu’on les ait racontées, exagérées, mais la fortune de la mère et son état, sont indiscutables et... c’est une horreur ! Je n’accuse pas Cassagnac, on l’a poussé dedans, il a été forcé, on lui a monté la tête. Quel dommage tout de même. Avec moi, on... on dirait peut-être tout autant de mal mais d’un autre genre.
Говорили б, ніби тітонька отримала спадщину незаконно. Яка брехня. Ця жінка пожертвувала собою, виходячи за свого чоловіка, щоб забезпечити нам статок. Цьому чоловікові вона завжди була вірною й доглядала його зразково. За законом вона успадковувала лише чверть; щоб їй дісталося все, чоловікові треба було зробити вигляд, ніби він продає їй своє майно, крім того (спадкового майна не можна ні подарувати, ні заповісти — ним розпоряджається закон); він і склав цей акт купівлі-продажу, вона стала повновладною господинею, але він ніколи не помічав жодних змін. Ось що ставлять у докір. Бідний Кассаньяк. Бідна я.
On parlerait de la façon illégale dont ma tante a hérité. Quel mensonge. Cette femme s’est sacrifiée en épousant son mari pour nous assurer une fortune. Ce mari elle lui a toujours été fidèle et l’a admirablement soigné. D’après la loi elle n’héritait que le quart, pour qu’elle ait tout, il fallait que son mari fit semblant de lui vendre ses biens, outre (on ne peut ni donner ni léguer des biens héréditaires, c’est la loi qui en dispose) il fit cet acte de vente, elle devint la maîtresse de tout mais jamais il ne s’aperçut d’aucun changement. Voilà ce qu’on reproche; pauvre Cassagnac. Pauvre moi.
Я щойно написала в Росію нашому бідному старому Меєрові — він нестямиться з радощів.
Je viens d’écrire en Russie à notre pauvre vieux Meyer, il en sera transporté de joie.
Порівнювати себе з Акарами! Яка я безумна, що так принижуюся. Мадам Акар! Пропаща жінка, коханка Антонеллі.4
Me comparer aux Acard ! Comme je suis folle de m’abaisser ainsi. Mme Acard ! Une femme perdue, une maîtresse d’Antonelli.
Ви не можете собі уявити, як я рада чути, що його змусили. Коли я писала свої листи, було вже запізно — за чотири дні до церемонії! Він загруз у цьому по шию.
Vous ne sauriez croire comme je suis contente d’entendre qu’il y a été forcé. Quand j’ai écrit mes lettres, il était trop tard., quatre jours avant la cérémonie ! Il y était entré jusqu’au cou.
Примітки
Фердинан де Лессепс (1805–1894) — французький дипломат, що організував будівництво Суецького каналу (завершене 1869 р.), а на той час просував проєкт Панамського каналу. ↩
Касація виборів (фр. invalidations): Палата депутатів могла скасувати оскаржене обрання й призначити нові вибори. ↩
Клеман Лорʼє (1831–1878) — адвокат і депутат, 1870 року права рука Ґамбетти в Міністерстві внутрішніх справ; згодом перейшов до консервативних правих і 1877 року підтримав Мак-Магона. Помер у Марселі 20 вересня 1878 року (французька Вікіпедія). ↩
Кардинал Джакомо Антонеллі (1806–1876) був державним секретарем при папі Пії IX — одним із наймогутніших людей католицької Церкви XIX століття. ↩