❦
Неділя, 25 серпня 1878
Dimanche, 25 août 1878
Ми були в церкві, де був великий князь Костянтин.1
Nous étions à l’église où il y avait le Grand Duc Constantin.
Потім ми склали візит пані де Балоре, її доньці баронесі де Вейкерслот і другій її доньці, заміжній за графом де Суза, аташе посольства... Ця остання не хоче ходити на вечори до Музе; її мати й друга сестра, втім, теж бувають там нечасто. Потім — візитна картка в Бойдів.
Ensuite nous avons rendu une visite à Mme de Balorre, à sa fille la baronne de Wykerslooth et à son autre fille, mariée au comte de Souza, attaché d’ambassade... Cette dernière ne veut pas aller aux soirées de la Mouzay, sa mère et son autre sœur n’y vont d’ailleurs pas souvent. Puis une carte chez les Boyd.
Там були князь і княгиня Мещерські з Риму; у церкві мені було страшенно соромно й лячно, але на виході вони нас упізнали й подивилися на нас так ласкаво, що я з радості готова була їх розцілувати. Князь зняв капелюха, гадаючи, що знайомий із нами ще з Риму. Мені потрібен реванш, і не якийсь Кассаньяк мені потрібен... ні, справді.
Il y avait le prince et la princesse Mechtcherski de Rome; à l’église j’ai eu une honte et une peur folles, seulement à la sortie ils nous reconnurent et nous regardèrent d’un air si gracieux que je les aurais embrassés de joie. Le prince a ôté son chapeau, croyant être connu avec nous à Rome. Il me faut une revanche et ce n’est pas un Cassagnac qu’il me faut... non, vraiment.
Хіба ж Кассаньяк — не своєрідний Рауль Натан2? («Дочка Єви»). Справді, цей чортів Бальзак передбачив усе; варто лише черпати — і знаходиш усі типи, всі ситуації, всі визначення, всі найтонші, найнезвичайніші, найправдивіші оцінки.
Cassagnac ne serait-il pas une sorte de Raoul Nathan ? (Une fille d’Eve). Vraiment ce diable de Balzac pense à tout; on n’a qu’à puiser pour en retirer tous les types, toutes les situations, toutes les définitions, toutes les appréciations les plus délicates, les plus extraordinaires, les plus vraies.
Ні, адже він одружений. Та й до того ж... фе! ні! Так безглуздо писати ці фантазії — перо дає їм тіло. Але все ж... часом мені здається, що немає нікого вищого за Покійного, і щойно я віддаю йому всю свою довіру, як боюся, що віддала її негідній людині, журналістові, що я перебільшила. І не знаю, яку з двох можливостей воліла б. Річ у тім, що я переставила портрети великого мужа — вони мене дратували.
Non, puisqu’il est marié. Et puis., fi ! non ! C’est si fou d’écrire ces fantaisies; la plume leur donne un corps. Mais enfin... parfois il me semble qu’il n’y a rien au-dessus du Défunt, et aussitôt que je lui donne toute ma confiance je crains de l’avoir donnée à un être indigne, à un journaliste, que j’ai exagéré. Et je ne sais laquelle des deux alternatives je préfère. Le fait est que j’ai déplacé les portraits du grand homme, ils m’impatientaient.
Один зроблено два роки тому — чоловік сидить верхи на стільці. Другий зовсім свіжий, пан сидить у кріслі й, здається, чіпляється за нього. На першому моєю рукою написано слово: «До», на другому — «Після». Як у рекламах олій від випадання волосся. Крім того, є два гасла: «Вперед!» і «Я тут — і тут лишаюся».3 Але я розмістила ці зображення так, щоб сховати їх у тіні — завдяки вигину, який робить ширма, щоб звільнити місце для канделябра. Я вже почала звикати весь час на них дивитися.
L’un a été fait il y a deux ans, l’homme est à cheval sur une chaise. L’autre est tout récent, Monsieur est assis dans un fauteuil et semble s’y cramponner. Le premier porte écrit de ma main le mot: Avant, le second, après. Comme les réclames pour les huiles contre la chute des cheveux. Il y a en outre deux devises: En Avant ! et J’y suis, j’y reste. Mais j’ai placé ces images de façon à les dissimuler dans l’ombre par suite d’une courbe que fait le paravent pour laisser la place au candélabre. Je prenais déjà l’habitude de les regarder toujours.
Примітки
Великий князь Костянтин Миколайович (1827–1892), брат царя Олександра II, був одним із найвидатніших провідників Великих реформ 1860-х рр., зокрема скасування кріпосного права. Під час Всесвітньої виставки 1878 р. він перебував у Парижі. ↩
Рауль Натан — честолюбний журналіст і поет із роману Бальзака «Дочка Єви» (1838–1839), що своїм пристрасним розумом полонив заміжню графиню. ↩
Фр. Jʼy suis, jʼy reste — «Я тут — і тут лишаюся»: слова, приписувані генералові Мак-Магону на захопленому Малаховому кургані під Севастополем 1855 року. ↩