❦
Четвер, 15 серпня 1878
Jeudi, 15 août 1878
Я християнка — на жаль!
Je suis chrétienne hélas !
Я зробила, чого хотіла: зустріла Шварца й підступила до нього. «Пане, — кажу, — учора сталося прикре непорозуміння; пан Дурасов хотів вас представити, думаючи зробити як краще; ви не захотіли. А я прийшла сказати вам, що якби пан Дурасов порадився зі мною — не захотіла б я. Між росіянами ми знайомимося, але з чужоземцями — інша річ. Я не маю ані найменшого бажання з вами знайомитися. І коли наступного разу будете розмовляти з дамою — раджу зняти капелюха.»
J’ai fait ce que je voulais, j’ai rencontré Schwarz et je l’ai accosté. Monsieur, lui dis-je, hier il est arrivé un désagréable malentendu; M. Dourassoff a voulu vous présenter croyant bien faire; vous ne l’avez pas voulu. Et je viens vous dire que si M. Dourassoff m’avait consultée c’est moi qui n’aurait pas voulu. Nous faisons connaissance entre Russes mais quant aux étrangers c’est différent. Je n’ai pas la moindre envie de faire votre connaissance. Et quand vous parlerez une autre fois à une dame, je vous conseille d’ôter votre chapeau.
Вигляд у нього був украй розлючений — ці бридкі короткозорі очі, що здаються такими красивими за синіми скельцями, — я їх добре роздивилася, і ці худі щоки, і ця хвороблива шкіра. Кілька разів він переривав, щоб сказати, що це провина пана Дурасова, що «в нас теж не заведено», що не хотів нас турбувати тощо.1
Il avait l’air tout à fait en colère, ces vilains yeux myopes qui paraissent si beaux sous des verres bleus, je les ai bien vus et ces joues maigres et cette peau maladive. Plusieurs fois il a interrompu pour dire que c’est la faute de M. Dourassoff que « chez nous non plus ce n’est pas l’usage », qu’il ne voulait pas nous déranger etc.
Потім, поки я пила чай із рештою, вони покликали Дурасова й сказали йому в грубих виразах, що якщо я ще скажу їм якісь зухвалості — вони помстяться. Дурасов прийшов переповісти мені це. Словом, це просто-напросто скандал. І треба ж було вигадати, ніби обмежений німець — це розумний француз. Мене все це так вибило з рівноваги, що я тремчу від гніву й сорому... я ж казала вам, що Господь Бог прийде мені на допомогу, щоб покарати мене...
Ensuite, pendant que je prenais le thé avec les autres ils ont appelé Dourassoff et lui ont dit en termes grossiers que si je leur disais encore des impertinences ils se vengeraient. Dourassoff est venu me le répéter. Bref c’est tout bonnement un scandale. Quelle idée aussi de s’imaginer qu’un Allemand borné soit un Français intelligent. Je suis excessivement si dérangée par tout cela que je tremble de colère et de honte... quand je vous disais que Mon Dieu viendrait à mon secours pour m’appliquer une correction quelconque...
Дурасов піде розказувати всім і всюди. Я хотіла б бути Бог знає де...
Dourassoff ira le raconter à tout le monde. Je voudrais être je ne sais où..
Дурасов поїхав о третій; бідолаха щасливо врятувався — ще трохи, і вийшла б історія.
Dourassoff est parti à trois heures, le pauvre garçon l’a échappé belle, encore un peu et il y aurait eu une histoire.
Нарешті! Я розповіла пані Абазі, що я заявила Шварцові, і вона каже, що це дуже добре, бо вчора вона поїхала під враженням того ні, дякую, яке вимагало помсти. Бідолашна жінка, я таки зовсім божевільна. Я щойно написала Денгофу щось на кшталт цього. Ось, утім, чернетка.
Enfin ! J’ai dit à Mme Abaza ce que j’ai signifié à Schwarz et elle dit que c’est très bien parce qu’elle est partie hier sous l’impression du non-merci qui demandait une vengeance. Pauvre femme, je suis bien folle. Je viens d’écrire à Doenhoff quelque chose comme ceci. Voici d’ailleurs le brouillon.
Переписаний лист · Lettre de Marie à un comte, ami de la famille, Soden, 15 août 1878Зоден 15 серпня 1878 Любий графе, Почну з того, що я в Зодені з тіткою, бо маму затримує в Парижі тяжкий стан здоровʼя мого дідуся. Чи не могли б ви сказати мені, хто такий цей принц Огюст де Гогенголе-Ерінґен? Ось, утім, у чому річ. Один наш друг познайомився з ним, і нещодавно, коли все наше товариство, досить численне й чарівне, зібралося, наш друг захотів представити нам пана де Гогенголе, а той сказав досить голосно, щоб усі ми почули: Ні, дякую. Признаюся, це мене дуже вразило, і, ставши на бік усіх наших дам, я по дурості сказала йому, що якби запитали мене, то це я не захотіла б із ним знайомитися. Можливо, я була неправа, але визнайте й ви, що пан був досить-таки грубий, тим паче що наступного дня він пішов розповідати, ніби я наговорила йому зухвалостей, не будучи з ним знайомою, і без причини (через що мене мають за божевільну), і що він помститься. Одна стара петербурзька княгиня, яку ви добре знаєте, сказала, що вигляд у нього дурний, не знаючи, що він розуміє по-російськи; а я намалювала на нього карикатуру, — але, щиро кажучи, це не такі вже тяжкі образи, щоб так розлютитися, як розлютився він. Доводиться припустити, що або він божевільний, або тут замішана третя особа. Я отримую дивовижні листи, які, хоч і не підписані, вочевидь написані ним. Хтозна, чи не забавляється якийсь дурень, пишучи йому листи нібито від мене або від когось із нашого товариства? У будь-якому разі мені дуже прикро, що я вплуталася в усе це, тим паче що моє зауваження не виправить цього пана, якщо він погано вихований або обмежений від природи. Не знаю, де вас застане мій лист, але, знаючи, що ви завжди наш великий друг, я подумала про вас, щоб довідатися щось про цього пана, який усюди лихословить про мене через те, що ми трохи з нього посміялися, а він дуже хворий і тому дуже злий. Відповідайте мені швидше й дайте про себе звістку на адресу: Зоден, курзал. До побачення. Мої щирі дружні почуття. Марі Башкирцева
Soden 15 août 1878 Cher Comte, Je commence par vous dire que je suis à Soden avec ma tante, maman étant retenue à Paris par l’état grave de la santé de mon grand-père. Ne pourriez-vous me dire ce que c’est qu’un Prince Auguste de Hohenhole-Oehringen ? Voici d’ailleurs ce dont il s’agit. Un de nos amis a fait sa connaissance et dernièrement pendant que toute notre société, qui est assez nombreuse et charmante, était réunie, notre ami a voulu nous présenter M. de Hohenhole qui a dit assez haut pour être entendu de nous tous: Non merci. J’avoue que cela m’a choquée tout à fait et prenant le parti de toutes nos dames j’ai eu la bêtise de lui dire que si l’on m’avait consultée c’est moi qui n’aurait pas voulu faire sa connaisance. J’ai peut-être eu tort mais avouez aussi que le monsieur a été passablement grossier d’autant plus que le lendemain il est allé dire que le lui avais dit des impertinences ne ne le connaissant pas et sans raison (ce qui me fait passer pour folle)et qu’il se vengerait. Une vieille princese de Pétersbourg et que vous connaissez bien dit qu’il avait l’air bête sans savoir qu’il comprenait le russe; et moi j’ai fait sa caricature, mais franchement ce ne sont pas là des insultes assez graves pour devenir furieux comme il l’est devenu. Il faut supposer ou qu’il est fou ou qu’il y a une troisième personne qui est en jeu. Je reçois des lettres extraordinaires qui quoique non signées semblent très-clairement écrites par lui. Qui sait si quelque imbécile ne s’amuse pas à lui en écrire comme venant de moi ou de quelqu’un de notre société ? Dans tous les cas je suis désolée de m’être mêlée dans tout cela, d’autant plus que ma remarque ne corrigera pas le monsieur s’il est mal élevé ou borné de nature. Je ne sais où vous trouvera ma lettre mais sachant que vous êtes toujours notre grand ami j’ai pensé à vous pour avoir des renseignements sur ce monsieur qui va partout dire du mal de moi parce que nous nous sommes un peu moqués de lui et il est très- malade par conséquent très-méchant. Répondez-moi vite et donnez-nous de vos nouvelles à Soden Kurhaus. Au revoir. Mes amitiés sincères. Marie Bashkirtseff
Мені соромно перед цими росіянами, які знають нас зовсім мало і складуть про мене дивне уявлення, якщо їм розкажуть, що я ходила говорити з цим паном. Будь воно все прокляте!
Je suis honteuse devant ces Russes qui ne nous connaissent que fort peu et qui auront une drôle d’idée de moi si on leur raconte que je suis allée parler à ce monsieur. Malédiction sur tout cela !
Дідусь при смерті... здається, ми поїдемо просто до Парижа.
Grand papa est mourant... je crois que nous allons aller droit à Paris.
Я дуже люблю Розалі, але збираюся її позбутися. Вона бачила, як я розмовляла з принцом, — точнісінько як колись бачила мене біля Акваріума в Неаполі, — і весь курзал мене бачив. Зоден скінчився, як і все інше. І подумати лишень: якби Дурасов був менш дурний і не розповів мені про свою останню зустріч із Ґансами, я була б майже задоволена.
J’aime beaucoup Rosalie mais je vais m’en défaire. Elle m’a vue parlant au prince, tout juste comme elle m’avait vue auprès de l’Aquarium de Naples, et tout le monde du Kurhaus m’a vue. Soden a fini comme les autres. Et dire que si Dourassoff était moins bête et ne m’aurait pas raconté sa dernière entrevue avec les Gans je serais presque contente.
Я дала Селін тридцять марок і сказала їй, що більше не хочу отримувати анонімних листів, бо знаю, звідки вони беруться, і що вже попросила чорного принца припинити цей жарт. Те саме — Розалі, яка пішла й сказала єврею:
J’ai donné trente marks à Céline et je lui ai dit que je ne voulais plus recevoir de lettres anonymes car je savais d’où elles me venaient et que j’ai déjà prié le prince noir de cesser cette plaisanterie. Même histoire à Rosalie qui est allée dire au juif :
— Ах! ха, пане, мадемуазель більше не отримуватиме анонімних листів.
- Ah ! ha monsieur, mademoiselle ne recevra plus de lettres anonymes.
— А чому?
- Et pourquoi ?
— Бо вона сама сказала принцові, що знає, що це від нього, і серйозно просить його припинити.
- Parce qu’elle a dit elle-même au prince qu’elle sait que cela vient de lui et qu’elle le prie sérieusement de cesser.
Те саме — Кубе й Канкріним, з якими ми обідаємо, вечеряємо і з якими щойно попрощалися: з першими — ніжно, з другими — любʼязно.
Même histoire aux Coubé et aux Cancrine avec lesquels nous dînons, soupons et venons de faire des adieux tendres avec les premiers, aimables avec les seconds.
Пані Канкрін — уроджена Грейг, її батько — міністр фінансів, чим ми пишаємося, але наша матуся була танцівницею, і ось за яких обставин відбувся шлюб. Імператор любив заскочувати своїх міністрів зненацька; одного разу, коли він увійшов до пана Грейга, той працював за своїм столом, а поруч із ним якась дама вишивала; Імператор підійшов до дами й поцілував їй руку, і щойно він пішов, пан Грейг звелів запрягати карету й попросив даму сісти в неї, сказавши: Їдьмо до церкви, моя люба: Його Величність, поцілувавши вам руку, вважав вас пані Грейг, отже, ви мусите стати нею насправді. Урасов — найлюбʼязніша людина на світі, він, можливо, зможе мені прислужитися... якби захотів, він міг би все. Я забула сказати, що коли Імператор поцілував руку супутниці міністра, вони вже були щасливі й мали багато дітей. навскоси Тоді він ще не був міністром фінансів.
Madame Cancrine est née Greig, son père est ministre des finances, ce dont nous sommes fière mais notre maman était danseuse et voici dans quelles circonstances le mariage se fit. L’Empereur aimait à surprendre ses ministres, un jour qu’il entra chez M. Greig, celui-ci travaillait à son bureau et à côté de lui une dame faisait de la tapisserie, l’Empereur s’approcha de la dame et lui baisa la main et dès qu’il fut parti M. Greig fit atteler sa voiture et pria la dame d’y monter en disant: venez à l’église ma chère, sa Majesté en vous baisant la main vous a considérée comme Mme Greig, il faut donc que vous le soyez en réalité. Ourassoff est l’homme le plus aimable de la terre, il pourra peut- être me servir... s’il le voulait il pourrait tout. J’oubliai de dire que lorsque l’Empereur baisa la main de la compagne du ministre ils étaient déjà heureux et faisaient beaucoup d’enfants. en travers A ce moment il n’était pas encore ministre des finances.
Мене досі жахає ця історія з Ґансами, присоромлений вигляд тітоньки мені огидний... я ж вам казала: днями я впала — це дуже погана прикмета. Зоден був чарівним гніздечком, де я бачила більше людей, ніж у Парижі, і звідки могла поїхати, забравши з собою чистий спогад... і за одну мить усе зіпсовано, затьмарено, забруднено! Картина, над якою працюєш шість тижнів, а тобі заляпують її чорнилом, коли вона вже готова.
Je suis encore effrayée de l’affaire des Gans, l’air honteux de ma tante m’est odieux... quand je vous disais., je suis tombée l’autre jour, c’est très mauvais signe. Soden était un ravissant nid où je voyais plus de monde qu’à Paris et d’où je pouvais m’en aller en emportant un souvenir propre... et à un instant tout est gâté, terni, sali ! Un tableau auquel on travaille depuis six semaines et qu’on vous tache avec de l’encre quand il est fini.
Мене жахає те, що я написала вчора про Бога.
Je suis épouvantée de ce que j’ai écrit hier de Dieu.
Мені трохи краще, але мені дуже прикро, що я зіпсувала Зоден. Після цього я буду в Емсі дуже розсудлива... якщо бідному дідусеві покращає.
Je me sens un peu mieux mais je suis désolée d’avoir abîmé Soden. Cela me fera être bien sage à Ems... si pauvre grand-papa va mieux.
Зоден, Шварц і Ґанс були трьома словами, які мене смішили... тепер вони викликають у мене лише огиду.
Soden, Schwarz et Gans étaient trois mots qui me faisaient rire... maintenant ce sont des sujets de dégoût.
Примітки
Принц, з яким сперечалася Марі, — Авґуст Карл принц цу Гогенлое-Ерінґен (1854–1884), син Гуго, 4-го князя Гогенлое-Ерінґен і герцога Уєста; помер неодруженим у Сан-Ремо 27 січня 1884 року (thepeerage.com). Його молодший брат Ганс (нар. 1858) — той, кого Марі прозвала «Gans» (покажчик Mon Journal, т. 12: «Hohenlohe-Oeringen (Hans) [Ganz]»). ↩