❦
Неділя, 15 вересня 1878
З новин: учора Олександр супроводжував верхи кокотку1, що переповнює нас жахом і змушує мене прозвати його паном «двадцять франків на годину». А сьогодні ввечері він прогулявся зі своїм братом. Система компенсації.Dimanche 15 septembre 1878
Музе на обіді; наприкінці вечора говорили про Кассаньяка й про його незрозуміле одруження з донькою графа й графині Стефано Акар. Питаю вас: як цей Стефано, Акар і граф узгоджуються між собою! Де Дайєнс цілком права, говорячи, що коли ти Поль де Кассаньяк, то не одружуєшся в підвалі (як перші християни). Не видаєш свою тещу заміж за тиждень до себе, не стаєш у неї свідком, не приховуєш свого шлюбу, не даєш публікувати смішну нотатку у «Фіґаро» й не дозволяєш, щоб пан Клеман Лорʼє був свідком нареченої. Хай йому біс! Коли граєш роль — граєш її до кінця.
Les Mouzay à dîner, à la fin de la soirée on a parlé de Cassagnac et de son inexplicable mariage avec la fille du comte et de la comtesse Stéphano Acard. Je vous demande comment ce Stéphano, Acard et comte s’harmonisent ensemble ! De Daillens a parfaitement raison de dire que quand on est Paul de Cassagnac ou ne se marie pas dans une cave, (comme les premiers chrétiens). On ne marie pas sa belle-mère huit jours avant soi, on n’est pas son témoin, on ne cache pas son mariage, on ne fait pas publier la ridicule note du « Figaro » et on ne permet pas que M. Clément Laurier soit le témoin de la mariée. Que Diable ! Quand on joue un rôle on le joue jusqu’au bout.
Подивіться на цього Клемана Лорʼє — свідка дівиці, з якою одружується Поль де Кассаньяк: ось де він опустився — справжній журналіст за шість су рядок, авантюрист, жалюгідний хвалько. Коли говориш так, як він, про Республіку й людей 4 вересня та про позику Морґана — не дозволяєш панові К. Лорʼє брудними руками лазити у своє весілля. Панові К. Лорʼє, якого він — прямо чи опосередковано — принаймні назвав злодієм. Цей шлюб — схід з рейок, аномалія; подібний шлюб у пригодницькому й лицарському житті Кассаньяка — як бараняча нога, що виросла в людини.
Voyez ce Clément Laurier qui est le témoin de la demoiselle qu’épouse Paul de Cassagnac; voilà où il a été bas, bien journaliste à six sous la ligne, bien aventurier, bien un misérable fanfaron. Quand on parle comme il le fait de la République et des hommes du 4 septembre et de l’emprunt Morgan on ne laisse pas M. C. Laurier tripoter dans son mariage. M. C. Laurier qui plus ou moins directement a été traité par lui au moins de voleur. Ce mariage est un déraillement, une anomalie; un pareil mariage dans la vie avantureuse et chevaleresque de Cassagnac est comme une patte de mouton qui aurait poussé à un homme.
Ось що руйнує будівлю — і навіть його статті, і його гучні фрази вже не читаєш і не слухаєш із задоволенням: бо вважаєш, що він бреше. Коли все життя бундючишся, коли ти громадська людина — не даєш ляпасів власним принципам.
Voilà qui fait crouler l’édifice et même ses articles et ses grandes phrases, on ne les lit et ne les écoute plus avec plaisir, car on croit qu’il ment; quand on fait de l’esbroufe toute sa vie, quand on est un homme public on ne donne pas de soufflets à ses propres principes.
Що ж, так, — саме в цьому й шкода: якби він узяв мене, то не зійшов би з рейок. Я вже не шкодую за ним, але шкодую що людина, яка спонукає більше не шкодувати за нею. Це варварський вислів, як каже пан Віктор Дюрі.
Eh bien oui, c’est justement ce qui est dommage, en me prenant il n’aurait pas déraillé. Je ne le regrette plus, mais je regrette qu’un homme qui suscite de ne plus le regretter. C’est une expression barbare comme dit M. Victor Dury.
Починаю вправлятися в малюванні фігурок з памʼяті.
Je commence à m’exercer à dessiner des bonshommes par cœur.
Є одна річ, якої я ніколи не допускала й яка пояснила б усе: Кохання.
Il y a une chose que je n’ai jamais admise et qui expliquerait tout: l’Amour.
І саме тому, що я не можу в це повірити, — це, мабуть, правда... вона вульгарна, поблякла... кажуть — чарівна... Ні, я не думаю, що це жінка, кохана Кассаньяком до сходу з рейок... О! після — він на все здатний, навіть бути «двадцятьма франками на годину»... ні, принаймні сорока.
Et c’est justement parce que je ne puis y croire que c’est peut-être vrai... elle est commune, défraîchie... on la dit charmante... Non, je ne crois pas que ce soit là la femme aimée de Cassagnac avant le déraillement... oh ! après il est capable de tout, d’être un vingt francs l’heure même,., non, au moins quarante francs.
— Якби я могла думати, що Марі погодиться на нього, я б влаштувала цю справу — тим легше, що він нічого кращого й не бажав. Є ж бо разюча різниця між Марі та якоюсь Стефано Акар!
- Si j’avais pu croire que Marie voudrait de lui, j’aurais arrangé la chose, d’autant plus facilement qu’il ne demandait pas mieux. C’est qu’il y a une rude différence entre Marie et une Stephano Acard !
Ось що сказала Музе мамі, яка спускалася з нею виводити собак.
Voilà ce qu’a dit Mouzay à maman qui descendait avec elle pour promener ses chiens.
— Не знаю, чи захотіла б вона, — сказала мама.
- Je ne sais si elle en aurait voulu, dit maman.
— Але, — продовжила Музе, — щоразу, як я говорила їй про це, вона відповідала: «Фе! який жах!»
- Mais, reprit Mouzay, chaque fois que je lui en parlais elle me répondait: Fi ! quelle horreur !
— Це правда, я теж чула, як вона казала: який жах!
- C’est vrai, je l’ai aussi entendu dire: quelle horreur !
Я й сама це від себе чула. Ви знаєте, як я думала тоді й наскільки далекою від мене була думка про банальну шлюбну домовленість. А! якби я знала.
Moi aussi je me suis entendue. Vous savez comment je pensais alors et comme l’idée d’un arrangement banal était loin de moi. Ah ! si j’avais su.
Примітки
Кокотка (фр. cocotte) — утриманка чи куртизанка; жінка з напівсвіту (демімонду). ↩