❦
Понеділок, 16 вересня 1878
Lundi, 16 septembre 1878
Беру пані де Музе, і ми їдемо до пана Альбера Жіго1, префекта поліції Французької Республіки. Мушу сказати на похвалу Французькій Республіці, що доступ до цих високих чиновників — надзвичайно легкий, а їхні манери — цілком пристойні.
Je prends Mme de Mouzay et nous allons chez M. Albert Gigot, préfet de police de la République Française. Je dois dire à la louange de la République Française que l’accès de ces hauts fonctionnaires est on ne peut plus facile et leurs manières tout à fait convenables.
Ми виклали ситуацію, і він обіцяв — за умови, що мама напише йому конфіденційного листа, зрозуміло. Вісімнадцять місяців тому цього чудового пана можна було вислати, але мама була проти.
Nous avons exposé la situation et il a promis à condition que maman lui écrive une lettre confidentielle bien-entendu. Il y a dix-huit mois qu’on aurait expulsé le beau monsieur mais maman s’y était opposée.
Немає потреби говорити вам про лють, що зчинилася вдома; чарівне ж ось що: мама апелювала до пристойності, (забуваю додати, що мій головний аргумент — це здоровʼя матері, яку ця людина вбиває), — отже, ці пані апелюють до пристойності й, здається, не розуміють, що таємний візит до префекта поліції в благородній справі — в жодному, навіть найзаплутанішому розумі — не можна порівнювати зі щоденним соромом, з непристойностями, які кажуть при молодих дівчатах, з цим напівголим, пʼяним, брудним чоловіком, зі скандалами, які влаштовують у нашому передпокої, у нашому ж салоні — через рахунки від нічних притонів і кабаків! Ні, бачте — марно: вони не розуміють, і я сміялася б, бо вони надзвичайно комічні зі своїми словами про пристойність, виховання, дівочу невинність, — якби це не було так гірко. Невинність! Вони кажуть, що у своїй невинності ми мали б не знати про все це!
Je n’ai pas besoin de vous dire la rage qu’on en eut à la maison, ce qui est ravissant c’est que maman invoquait les convenances, (j’oublie de dire que mon principal argument a été la santé de ma mère que cet homme tue) donc ces dames invoquent les convenances et semblent ne pas saisir qu’aller secrètement chez un Préfet de police pour une cause honorable ne peut se comparer dans l’esprit le plus désordonné, à la honte de tous les jours, aux obscénités qui se disent devant des jeunes filles, à cet homme moitié nu, ivre, sale; à ces scandales qu’on fait dans notre anti-chambre, dans notre salon même pour des notes de logeurs à la nuit et de cabarets ! Non, voyez-vous c’est inutile, elles ne comprennent pas et je rierais, car elles sont excessivement comiques avec leurs mots de convenance, bonne éducation, candeur de jeune fille, si ce n’était si désolant. Candeur ! Elles disent que dans notre candeur nous devrions ignorer tout cela !
Чудово. І побачивши, що я більше не гаю часу на повчання, а дію, вони розлютилися й відкопали якийсь процес, який чарівний Жорж подав проти дружини пʼять років тому, коли хотів одружитися з повією. Все це — щоб налякати Діну, кажучи, що як тільки батька замкнуть, вона нічого не матиме, бо шлюб був укладений не зовсім законно й його можна заперечити.
C’est adorable. Et voyant que je ne perdais plus de temps à prêcher mais que j’agissais elles se sont mises en rage et ont déterré je ne sais quel procès que le charmant Georges a fait à sa femme il y a cinq ans quand il voulait se marier avec une prostituée. Tout cela dans le but d’effrayer Dina disant que une fois son père enfermé elle n’aurait rien car le mariage n’étant pas fait tout à fait régulièrement on pouvait le contester.
Ось які жахи вони говорили Діні. І зрештою мати вигукнула, що марно мені все це, — вона піде просити, щоб його звільнили, якщо йому щось зроблять.
Voilà quelles horreurs elles ont dites à Dina. Et à la fin ma mère s’est écriée que j’avais beau faire, qu’elle ira prier qu’on le relâche si on lui fait quelque chose.
Тоді я поклялася — і клянуся тут — негайно покинути дім і написати жахливі листи всім нашим знайомим, щойно вона зробить крок заради свого брата. Це вже переходить усі межі! Я сказала це так, що всі злякалися.
Alors j’ai juré et je le jure ici, de quitter à l’instant même la maison et d’écrire des lettres affreuses à toutes nos connaissances, dès qu’elle ferait un pas pour son frère. C’est que cela passe les bornes ! Je l’ai dit de telle manière qu’on s’est effrayé.
До того ж, якщо листа не напишуть, я його напишу — і не вчиню підробки, підписавши «Марі Башкирцева», — і нехай вона тоді наважиться сказати, що це не вона.
D’ailleurs si on n’écrit pas la lettre, je l’écrirai et ne ferai pas de faux en signant Marie Bashkirtseff et puis qu’elle ose dire que ce n’est pas elle.
Все це жахливо, і таке життя — неможливе.
Tout cela est horrible et cette vie est impossible.
Примітки
Альбер Жіго — префект поліції Парижа до своєї відставки в березні 1879 року (5 березня 1879 його наступником призначено Луї Андріє). ↩